У Мукачеві відкрили пам’ятник “Великій воді”

Хто про громаду дбає, той собі і шану має...Це не банальна фраза, а самісінька істина, перевірена історією людського життя. Споконвіків так було, є і буде. Адже наш Творець створив людину для добра, для праці, дав для її володіння всі блага природи, наділив розумом, почуттями, власною волею. Тому й обирає кожен свій шлях у житті самостійно. Лише від одного усіх нас застерігає Господь – не чинити зла. А щоб нам легше орієнтуватися у розбурханих хвилях житейського моря, залишив для нас пильнувати десять головних заповідей. Всі вони базуються на любові і складають основу нашого добробуту, нашої повсякденної моралі, тобто людяності. Чому це ми враз заговорили про покликання людини, про її добрі справи? Скоріше за все тому, що невдовзі проводитимуться місцеві вибори. Нам належатиме вибрати своїх правителів, довірити їм свої долі і майбутнє. Претендентів багато, обіцянок – також. А що зроблено ними уже для громади? Це має оцінити кожен виборець. Недарма у святому письмі сказано: «…який правитель міста, такі й усі його мешканці.» Цей вислів особливо актуальний тоді, коли йде процес всенародного вибору. Тут потрібні особиста думка кожного, оцінка зробленого претендентами і їхніх можливостей. Поштовхом до цих думок стала неординарна подія – поява мистецького дива на березі Латориці. …Минулий суботній день видався напрочуд лагідним і сонячним. Про таку днину кажуть, що вона справді як на замовлення. Біля моста, на лівому березі річки, неподалік від міського парку, зібралася велика громада: тут об 11 годині відбулося відкриття і освячення пам’ятника Ангелу-хоронителю мешканців Мукачева від стихійних лих. Споруда – монументальна, велична, в ній з любов’ю і професійним хистом втілено релігійно-моральні засади. Хто ж зробив таке добродійство для нас, мукачівців, і всіх гостей, які, безперечно, милуватимуться мистецьким витвором? Про все це ми довідалися на церемонії, яку відкрив заступник міського голови Михайло Лабош. Він запросив до мікрофонів, встановлених біля закритого постаменту, міського голову Золтана Ленд’єла, почесного громадянина Мукачева, лідера партії «Єдиний центр» Віктора Балогу та заслуженого скульптора України, мукачівця Івана Бровдія (на знімку). У вітальному слові міський голова розповів про подію, яка сталася у 1998 році, коли страшна повінь завдала чимало збитків для міста і стала суворим випробуванням для міської влади, яку тоді очолював Віктор Іванович Балога. Створений ним штаб діяв чітко, злагоджено, було задіяно до рятувальних робіт військових, техніку, організації, установи… Сам міський голова у гумових чоботях та захисному одязі знаходився у вирі стихії, оперативно приймав рішення, давав розпорядження, своїм автомобілем вивозив потерпілих… Слава Богу, обійшлося без людських жертв, а відбудовувати зруйновані будинки допомагали країни-сусіди, держава, президент, Кабінет Міністрів… Почали зводити захисні дамби, ліквідовувати наслідки лиха. Тепер ми стоїмо на цьому місці і бачимо по обидва боки річки бетонні стіни. На рахунку Віктора Івановича багато добрих справ, які може побачити і оцінити кожен: центральна площа міста змінила докорінно своє обличчя, збільшується кількість сучасних торгових центрів, нове «дихання» одержав замок «Паланок», багато благодійних концертів відбулося у місті, втілений оригінальний і мудрий задум – на площі Миру стоїть пам’ятник сажотрусу – данина древній і рідкісній професії, повага до реальної людини праці. На якій би посаді Віктор Іванович не працював (а був він міністром, очолював секретаріат президента), ніколи не поривав зв’язки з рідним краєм, допомагав людям, йшов до них, радився, як мовиться у Біблії «…у кожного розумного шукай поради». Усі ми, працюючи у команді Віктора Івановича, бачимо й відчуваємо його людяність, бажання творити добро для громади, заглядати в майбутнє, виправдовувати весь глузд існування людини на землі – шанувати й виконувати Божу волю. Цим благородством керувався Віктор Іванович, допомагаючи втілити в дійсність оцей пам’ятник, який ми сьогодні відкриваємо. Другим виступаючим на цьому зібранні був Віктор Балога. Говорив він небагато, але змістовно і аргументовано. Цей пам’ятник буде нагадувати про лихо 1998 року сучасникам і нестиме цю вістку майбутнім поколінням. Ним поставлено маленьку крапку застереження від природних стихій і нагадування про можливі катаклізми. Боротись з стихією можна тільки спільними діями, колективно, докладаючи розум і фізичні сили, бо ж відомо, що навіть «троїста нитка не так хутко рветься». До виступу був запрошений і автор твору – Іван Бровді. Перш за все, він подякував Богу, що надихнув його до цієї творчої роботи, а потім Віктору Івановичу, який не тільки схвально віднісся до ескізу, а й побачив у ньому справжній шедевр, глибоку ідею, яка виправдовує біблійні рядки: «Страх перед Господом – це мудрість, берегтися зла – це розум!» Саме цим трьом особам було доручено зняти біле покривало з пам’ятника, а публіка зустріла видовище гучними оплесками. Потім був виконаний гімн Мукачева. На завершення представники усіх релігійних конфесій міста здійснили молебень і освятили чудову скульптуру. Від нині ця постать покликана захищати мукачівців від усяких лих, а нам належить серця наші наповнювати добротою і любов’ю. Читачі інтернет-видання “Панорама Мукачева” мають можливість побачити ФОТОЗВІТ цього свята. Василь Добрянський Фото Івана Гарагонича