Художник з глибоким корінням, з високим гіллям

«Життя прожити – не поле перейти». В цьому народному прислів’ї глибокий філософський зміст.

Під життям ми розуміємо матеріальний і духовний світ, – пише газета «Панорама» у номері від 28 липня. 

А у Святому письмі у книзі «Буття» чітко сказано, як Бог створював для нас все-світ: «На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами». Це була робота першого дня, а на наступні дні наш Творець наповнював її всім необхідним. Тільки на шостий день «сотворив Бог людину на свій образ». Тоді ж чоловіка і жінку благословив і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповнюйте землю та підпорядкуйте її собі».

З тих пір людство йде по життю: покоління за поколінням. Стартом кожної людини є її день народження. З приходом у життя людина отримує певні задатки, які у процесі виховання, навчання і корисної праці розвиваються, зміцнюються і стають основою таланту, а згодом і професії.

Село Ставне, що на Великоберезнянщині, – це маленька батьківщина Василя Івановича Дуба. Тут він народився, тут почав відлік своїх років, тут пізнав усі принади селянського життя.

Батьки раділи сину, душі не чаяли в нім, виводили в широкий світ. Його допитливість сприяла в цьому. Залюбки вчився в школі, до всякої роботи був охочим. А навколишня природа – гори, ліси, потічки, сінокоси й пасовиська, а ще односельчани-трударі – сприяли загальному розвитку, прилученню до всяких господарських робіт. Любов до краси навколишньої природи, як мовиться, вві-йшла у юнака з молоком матері. Тягнувся і до музики, став віртуозним ударником. В школі, як згадує Василь Іванович, полюбляв уроки малювання, співів, праці, природознавства й історії. А фізкультура для усіх дітлахів, то була справжня радість і воля, рухливість на свіжому повітрі. Походи в ліс виробляли спостережливість, знайомство з різновидами дерев, рослинністю.

Витвори природи, покручені стовбури й гілки зацікавлювали, спонукали зробити з них якісь прикраси для домашнього вжитку. Так зародилось бажання щось майструвати, обробляти деревину. Згодом у домі появлялись дерев’яні стільчики, лавиці, гойдалки, підставки для квітів, оздоблені рамки, портрети тощо.

Таких умільців серед дорослих юнаків у селі було більше. Створили навіть маленький кооператив, приймали замовлення на художню обробку деревини. Згодом виконували і більш складні роботи: перила, східці в будинках. Замовникам подобалась ручна робота по дереву зі всякими викрутасами.

Постійне спілкування з мальовничою природою сприяло бажанню відтворювати її на полотні. Але для цього потрібні були професійні знання, техніка виконання, уміння підбирати композиції. Тому Василь Іванович подався в Ужгородське училище прикладного мистецтва. Пройшовши курс навчання, став серйозно займатись образотворчим мистецтвом. З натури малював пейзажі. Коли картин зібралось чимало, вирішив організувати виставку, щоб переконатись в тім, що новий задум і праця варті уваги. Першу виставку влаштував в Ужгороді, в обласному музеї архітектури і побуту. Глядачі потягнулись до неї, давали схвальні оцінки. Тут було виставлено 45 робіт – переважно пейзажі. Це був 2013 рік, того ж року Василь Іванович став членом Національної спілки художників України. Перший успіх дав творчий поштовх до активної праці. Почав брати активну участь у пленерах, в тому числі і за кордоном. Це дало змогу прилучитись до нової виставки у Києві спільно із заслуженим художником України Скакандій Юлієм Юлійовичем. Виставка тривала з 4 по 18 липня цього року. Керівництво галереї, де проходив вернісаж, приємно задоволене відгуками відвідувачів.

Щодо майбутніх перспектив, то Василь Іванович Дуб задумав провести наступну виставку робіт в Ужгороді у серпні місяці. Тут планує показати понад 50 картин. Це будуть пейзажі, портрети, архітектурні вироби, різьба по дереву.

Художник Василь Дуб 27 липня відзначив свій 60-літній життєвий ювілей. Напередодні цієї дати у Мукачівському замку «Паланок» успішно пройшла його чергова персональна виставка. Вона засвідчила, що митець Дуб потужно прогресує у малярському плані і є художником з глибоким корінням на рідній землі і з високими перспективами.

Побажаємо ювіляру здоров’я і довголіття, щоб його творіння теперішні й майбутні радували нас естетично, духовно й патріотично.