Брендовий європейський одяг родом із Ужгорода

Dolce&Gabbana, HugoBoss, MarcoPolo - усьому людству знайомі ці відомі бренди одягу. Багато хто мріє про те, аби носити якісний брендовий одяг на собі. Однак мало хто знає, що якісний одяг виготовляється в обласному центрі Закарпаття – в Ужгороді, на місцевій швейній фабриці.

Коли після війни починається плідна робота

Історія фабрики починається 1946 року, відразу після війни, на заклик комуністичної партії Радянського союзу на Закарпатті почали створюватися перші колективні виробництва. Тоді кілька майстринь  взяли свої швейні машини і об’єдналися в артіль, яку назвали «Вільна закарпатка». Мода післявоєнна диктувала асортимент. Тому шили фуфайки, робочий одяг, білизну. В Ужгороді були й інші артілі. Отже, в 1961 році вони об’єдналися, а точніше іх об’єднали і створили державне підприємство – Ужгородська швейна фабрика, яка була спеціалізована на пошитті плать-халатів жіночих і дівочих із ситцю. Мирослава Каламуняк впевнена, що в деяких господинь і понині в гардеробі є ці розкішні халати. І “Був у нашій історіі і такий особливий момент, коли в часи перебудови в Москві вирішили підняти легку промисловість. Адже тоді ми літали в космос і будували літаки, але м’ясорубку зробити не могли. Ну і з модою було дуже туго. Так що нашій фабриці (а таких було 12 на весь союз) виділили кошти на технічне переоснащення. Нам пощастило, і всі роботи з переоснащення, навчання персоналу виконувала французька компанія. Для них ми і пошили перше замовлення ще в 1987 році”, – розповіла про перше європейське замовлення очільниця Ужгородської швейної фабрики.. 

Вже потім, після розвалу величезного ринку, втрати кооперації з виробниками тканин і фурнітури, які один за одним закривалися, цей досвід став у пригоді. Життя заставило фабрику шукати роботу на європейських ринках. Першими ризикнули прийти із замовленнями найближчі сусіди – угорські компанії, які привели за собою німецьких замовників. Потім знову знайшлися французи, далі досить успішна співпраця з англійською компанією «E. Wolters».  Довелося вчитися знову і знову. Шили навіть чоловічі малинові жакети, які були в моді в 90-х. Навчилися шити чоловічі брюки, жіночі жакети і пальто.  Як правило, для перших замовників закарпатської фабрики шили в Україні недорогі вироби маловідомих торгових марок. Пізніше стали появлятися дорожчі марки.

Зміна епох – нові виклики і випробування

Та мода, як і загалом світ, рухається вперед. Тому робота швачок стає делікатнішою, відповідальнішою, креативнішою та результативнішою. Як наслідок, протягом свого існування у Незалежній Україні з Ужгородською швейною фабрикою співпрацювали чимало відомих брендів. Зокрема, MarcoPolo, Dolce&Gabbana, Hugo Boss і т.д.

Директор Мирослава Каламуняк та комерційний директор Людмила Щербатова

Нині ж, за словами Мирослави Каламуняк, частка експорту продукції у країни Європи складає близько 95%. Найбільшими замовниками зараз є німецькі компанії, а другими є французькі. Як зазначив директор Ужгородської швейної фабрики, німці дуже відповідально ставляться до роботи, до продукції. І тому вони вимагають отримувати замовлену продукцію високої якості. І саме завдяки цьому фабрика, як то кажуть, тримається на плаву.

І за Україну не забувають

Та швейна фабрика працює не лише для іноземних брендів, але й має свій власний бренд – «Парада». Мирослава Каламуняк розповіла інтернет-виданню «PMG.ua», що проміжним варіантом бренду був «Одяг з Ужгорода». Однак під час конкурсу колоритну фразу запропонував відомий закарпатський поет Василь Густі. Нині «Парада» є впізнаваною не лише на Закарпатті, де є постійна база клієнтів, а й по всьому світу. Так, на Сході України бренд фабрики називають «Парада» з наголосом на останній склад, а іноземці називають «LightPrada», порівнюючи з ім’ям відомого світового бренду одягу.

Чого хоче жінка?

Зараз Ужгородська швейна фабрика працює в ніші виготовленння одягу для жінок віком 25+. “Це активний вік, коли жінка народжує дітей, намагається реалізувати себе і як матір, і як жінка, і як професіонал своєї справи. Тому жінки такого віку шукають модний, але добротний одяг. Тому ми спостерігаємо за різноманітними тенденціям у світі високої моди. Зокрема, за італійською модою, яка показує феноменальний розвиток і вже випереджає колишню столицю моди – Париж”, – зазначила Мирослава Каламуняк.

Та працівники Ужгородської швейної фабрики звертають увагу і на українського споживача. Як зазначила комерційний директор Людмила Щербатова, українська жінка, на відміну, від європеєк, любить використовувати одяг з натуральної сировини:“Адже жительки Європи переважно одягаються у костюми з поліетиленової сировини, які не потрібно прасувати і спокійно використати, а потім викинути. Європейки, на відміну від українок, заощадливі, оскільки наші жінки звикли вже прасувати. Можливо, така тенденція дійде і до нас, коли ми почнемо рахувати кожну витрачену копійку. Ще однією відмінністю шиття одягу для українок є те, що наші жінки обожнюють універсальний одяг, який можна одягати, як то кажуть “на роботу і до церкви”. А третьою відмінністю є те, що українки велику увагу приділяють і формам. Адже одяг має підкреслювати красу і скривати недоліки жінки.”.

Молоде креативне покоління фабрики

Не лише робочий процес стає сучасним, повністю комп’ютеризованим, під час якого використовуються європейські потужності, але й молодшає колектив фабрики. Одним із яскравих прикладів швидкого кар’єрного росту на підприємстві є дівчина, Олександра Русин, яка нині працює конструктором. Вона працює тут 2 роки. І починала вона свою роботу з пошивочного цеху, потім працювала в експериментальному відділі.

Конструктор Ужгородської швейної фабрики Олександра Русин

А вже півроку працює за своєю спеціальністю конструктором. За робочим столом вона перевіряє лекала – деталь, з якої кроїться і зшивається готовий виріб. Дівчина мріє, що колись вона отримає чудовий досвід роботи із закордонними колегами.

Перспективи росту і поширення українського одягу

Експерт, Президент-голова Асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт у коментарі інтернет-виданню «PMG.ua» зазначила, що українські виробники одягу нині не лише експортують продукцію на ринок країн ЄС, але й в країни Північної Європи. Хоча, на її думку, є потенціал розвиватись далі і рухатись в напрямок інших країн світу. Але розвитку легкої промисловості заважає відсутність конкурентних умов всередині України. Адже конкуренція даватиме поштовх українським виробникам одягу створювати новий, оригінальний продукт, який ще вище цінуватиметься у світі.