Автопарк військового прокурора сил АТО Олега Ціцака, який родом із Закарпаття, вразив журналістів
Не розкіш, а засіб пересування: які машини держслужбовців привертають найбільшу увагу ЗМІ, стають приводом для скандалу, а іноді і заважають отримати посаду у вищих органах влади.
ВІДЕО ДНЯНещодавно список елітних автопарків можновладців поповнила колекція з шести авто, задекларована новим військовим прокурором сил АТО Олегом Ціцаком. Перш за все журналістів зацікавило те, що пан Ціцак не служив у армії та затримувався за водіння у нетверезому стані. Але і оригінальний автопарк правоохоронця помітили всі. У ньому – аж сім одиниць транспорту. З них – три авто на всі випадки життя: спортивний BMW M5, міський Pego 307, та позашляховик кросовер Nissan.
До авто додаються ще один мотоцикл Harley Davidson для швидкісної їзди по трасах та два квадроцикли для пересіченої місцевості. Причепом йде причіп Escalibur, і тільки його вартість сягає 10 тисяч доларів. Згідно декларації трьома авто транспортними засобами прокурор користується за довіреністю.
РекламаВзагалі військові прокурори часто потрапляють у сферу уваги ЗМІ через дорогі автівки: наприклад, Ігор Лучко з Вінниччини став відомим завдяки вказаним у декларації машинам Infinity та Audi A6, а Сергій Долгополов з Києва – через згадані у декларації машини, зареєстровані на матір та батька. Рідні Сергія володіють автівками Toyota Corolla, Kia Sorento та кросовером Honda CR-V. Всі машини – не старші 2011 року та покупалися новими.
А от автопарк родини Генпрокурора не найбільший, але найбільш резонансний – власні та взяті у безоплатне користування авто Юрія Луценка та його сім’ї згадували у ЗМІ тільки за останній сезон сотні разів. Найбільше ж відома остання задекларована Іриною Луценко машина – Мercedes, придбаний у травні за 95 тисяч доларів. Крім того дружина прокурора має ще один власний Мercedes та орендує авто Toyota Camry. Син генпрокурора Олександр володіє BMW X5, а сам Юрій Луценко їздить на Тойоті, якою користується безкоштовно.
РекламаДо речі, цивільні прокурори за відомістю завдяки власним та орендованим авто не відстають від військових: так, Олексій Невзоров з Київщини потрапив у список тих, хто вказав у декларації дві машини до 150-ти тисяч гривень (це були Мерседеси), а буквально днями corrupt.ua писав про оштрафованого за незадекларовану Тойоту прокурора Костянтина Кравченка.
Найбільшим у Верховній Раді автопарком володіє депутат від партії «Відродження» Володимир Мисик. У нього та дружини аж 16 авто. Елітних з них – 4: 2 Mitsubishi Outlender, BMW X5 та MERCEDES BENZ GL 350. Більшість же інших – вантажівки: у родини – 3 МАЗи та 6 ЗІЛів, а ще – дев’ятка.
РекламаЩе серед авто народних обранців відомий Каділлак, на якому їздить Олег Ляшко. Лідер радикалів орендує елітну іномарку у власного радника Олександра Гулака і сплачує за це 6,5 тисяч гривень щомісяця з державного фінансування. Вартість же шикарного авто, що привернуло увагу громадськості сягає 9 мільйонів гривень.
І на останок – автопарк, що став причиною справжнього скандалу та навіть відмови від посади у Верховному Суді. Це – шість люксових машин, серед яких – класичні Мерседеси, ВМW та Porshce Cayenne. Їх «забув» задекларувати суддя Київського апеляційного суду Сергій Станік. А влітку цього року подав власну кандидатуру до Верховного Суду. Та «Наші гроші» помітили, що суддя володіє елітним автопарком за довіреністю. Але в декларації цього не вказав. Взагалі-то авто належать його матері. А на питання, чому він не згадав елітні іномарки у звіті, суддя відповів «Я тільки допомагав».
Дорогі незадекларовані авто стають причиною перевірок чи штрафів мало не щодня: за останній тиждень через не вказані у звіті машини вручили протоколи депутату міськради та прокурору з Миколаївщини, а повну перевірку декларації лікаря з Київщини НАЗК розпочала теж саме через «Порше». Але якщо шила у мішку не сховаєш, то елітний автопарк у місті – тим більше. Тим часом за приховування таких відомостей у декларації загрожує штраф до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або навіть позбавлення волі терміном до двох років.
За матеріалами ГО «ТОМ 14». Підготовлено ГО «Інтерньюз Україна» в рамках проекту «Декларації»