Берегівські лікарі розповіли, як їм важко працюється та чому їхні колеги виїжджають за кордон

Українські лікарні, особливо у прикордонних районах, порожніють. Тут лишаються здебільшого ентузіасти, а також ті, хто боїться кидати домівку і рідних. Чи надовго їх вистачить – риторичне запитання.

Робота за кордоном завжди приваблювала українців високими зарплатами. При чому сусідні країни радо приймають не тільки низько кваліфіковану робочу силу з України, але й таких спеціалістів, як лікарі.

Через те, що український медперсонал шукає кращого життя за кордоном, порожніють вітчизняні лікарні, які не здатні запропонувати своїм фахівцям ані достойної зарплати, ані пристойних умов праці.

Особливо помітно ці міграційні процеси відбиваються у прикордонних з Європою районах. Тільки в одному Берегівському районі Закарпаття вільні вже 90 вакансій медиків, і це при тому, що один лікар часто бере собі по кілька ставок, щоб хоча б якось зводити кінці з кінцями.

Кореспондент видання поспілкувалася з медиками, які ще лишаються працювати в українських лікарнях.

Як виявляється, життя українських медиків за кордоном не таке солодке, як може здатися на перший погляд. Зарплати, порівняно з українськими, звичайно вищі, але й життя там дорожче. Наші досвідчені лікарі вважаються там початківцями і, відповідно, отримують стартову зарплатню.  

Сусідні країни так само переживають відтік кадрів у сфері охорони здоров’я до інших, більш розвинутих країн ЄС, тому вакансій чимало. Водночас існують певні вимоги до підтвердження рівня знань. Зокрема, у Словаччині, яка раніше безперешкодно визнавала дипломи українських медиків, минулого року впровадила складне тестування, яке відсіяло чимало пошукачів.

Тим не менш, українським лікарям все ж таки йдуть на зустріч, зокрема, надаючи можливість безкоштовно проходити мовні курси та знімати житло з великими знижками.

Анжеліка Нодь, медсестра реанімації у лікарні Берегова

- Чи багато людей зараз звільняються та їдуть?

- Багато. Із моїх колег також багато пішло. Коли я прийшла, ми працювали по двоє, по троє на палаті, а зараз взагалі одна медсестра на ніч лишиться. Ми працюємо по ставках. А коли відпускні періоди, то беремо додаткові, по 0,5 або по 0,25 ставки, хто як бажає. Але мусимо взяти, то тоді старша медсестра не може зробити нам графік.

- Через те, що людей не вистачає?

- Так. Кожен день має бути добова сестра, палатна, операційна, доктор, санітарка.

- А на скільки ставок ви працюєте?

- Я зараз працюю на одну ставку, бо ще маю другу роботу, крім реанімації, тому що неможливо на цю зарплату прожити. Я працюю ще у мадярській швидкій як медсестра, перевозимо хворих за кордон.

- Яка у вас зарплата?

- Нереальна, як для нашого життя. 3200-3300 грн. І це з 16-річним стажем, з категорією, з нічними, з процентами. У мене зрізали категорію, тому що я перевелася в операційну. Я працювала на палатах, а 4 роки тому перевелася в операційну як анестезистка. За новими наказами це вважається нова професія, тому зняли вищу категорію. Я знову ходила на курси і починаю свою роботу з другої категорії. Це наші закони.

- Ви думали, щоб переїхати?

- Думала. Але що з родиною робити? Взяти з собою? Хто любить свою роботу, то якось тягне. Але дійде наша країна до того, що всі її залишать. Коли всі зберемося і поїдемо в один день, тоді що буде з Україною? Про це подумайте. Всі не можемо поїхати. Якось тягнемо. Коли б сказали, що в нас маленька зарплата і завтра не прийдемо на роботу – то що будуть робити? Відділення закривати? А хворих куди подіти?

- А ті, хто їдуть з України, які країни обирають?

- Їдуть до Угорщини, до Польщі, Словаччини, Німеччини. Але мало людей працюють у своїй професії. Є дівчата, які поїхали, і вони не працюють у медицині. Бо там теж треба навчатися, здавати екзамени. Як я поїду до Угорщини, то з моїм стажем і дипломами вважатимуся санітаркою. І доки знову не піду на курси, я там – не медсестра. І жити там за такі гроші також складно. Хіба що заробити грошей і приїхати додому. Але це також важко.

Лікарі пояснили, що велика міграція медиків до найближчих країн-сусідок підживлюється ще й тим, що у самих цих країнах склався дефіцит робітників через ті ж самі міграційні процеси. Наприклад, лікарі зі Словаччини або Угорщини обирають працювати у Німеччині або у Великій Британії, де їм платять більше.

Крістіан Куташі, лікар реаніматолог у лікарні Берегова

- Чи багато лікарів їдуть з України?

- Загалом багато їдуть. Звичайно, що тут є проблема і з матеріальним забезпеченням. За кордоном багато наших лікарів працюють у місті Фегердьормот в Угорщині. Там зарплати у рази більші, ніж у нас, а навантаження менше. Але там є така ж сама проблема, як і у нас, і наші лікарі туди переходять.

- А їхні лікарі куди їдуть?

- Далі – до Німеччини, Англії. Багато угорських лікарів в Англії працюють.

- Мені розповідали, що багато наших лікарів їздять до Словаччини.

- Так, їздять. А щодо Угорщини, то є багато колег, які фактично проживають у себе вдома, на Закарпатті, а працюють в Угорщині. На чергування туди їздять.

- Які це міста?

- Це у найближчих лікарнях, зокрема у Фегердьормот. Це буквально 30-40 км.