У Мукачеві відкрили пам’ятник коминареві

12 червня на центральній площі міста над Латорицею відкрили новий пам’ятник. Найцікавіше, те що він поставлений не герою, не політичному діячу, а звичайному сажотрусу ЖРЕПу № 3 Бертолону Товту. Створив монумент народний художник України Іван Бровді. Ініціатор встановлення пам’ятника і меценат проекту - Почесний громадянин міста над Латорицею Віктор Балога. Саме йому прийшла в голову ідея увічнити в бронзі представника цієї давньої робітничої професії. Пам’ятник обійшовся в 600 тисяч гривень, - кажуть, він стане талісманом для всіх городян і гостей Мукачева. Скульптура, висота якої - з людський зріст, встановлена прямо на бруківці біля фонтану, навпроти міського Будинку культури. А в народі пам’ятник одразу ж прозвали "Берталон-бачі - щасливий коминар". Подія зібрала безліч охочих поглянути на відкриття скульптури, особливо малечі. Вони з радістю фотографувалися як з самим Берталоном Товтом так і з його металевим прототипом, адже вважається, що побачити коминаря й доторкнутисяя до його гудзика - це знак удачі. На церемонії відкриття був присутній мер Мукачева Золтан Ленд’єл. За словами градоначальника, пам’ятник Коминареві претендує на звання нового символу міста. А якщо пощастить, то мукачівський "Щасливий коминарс" стане таким же знаменитим, як Русалочка в Копенгагені або Пісяючий хлопчик у Брюсселі. Замурзана, але ніколи не сумуюча людина з мотузками на плечі весело крокує по бруківці, а поруч з ним - вірний кіт, напевно, теж щасливий. Людина милується рідним містом, а очі її іскряться радістю - таким залишається в пам’яті образ сажотруса з дитячих казок. Це найзагадковіша професія на планеті. Про неї складали легенди і міфи. І багато хто з тих, хто вірить в чудеса, вважають, що якщо випадково зустрінеш сажотруса, то це до удачі. При цьому слід вклонитися коминареві або привітати цю замурзану людину якось особливо, а потім загадати бажання. Але найкраще - потриматися за гудзик його брудної від сажі роби або доторкнутися до брудної чорної щітки-йоржа, і це вже точно принесе щастя. "Ідея встановити пам’ятник коминареві народилася ще з дитинства, - розповідає Віктор Балога, - Я виріс у селі. У нас, згідно з повір’ям, дотик до гудзика сажотруса приносить щастя. Коли я зустрічав цю людину, ще будучи маленьким - неодмінно загадував бажання і задумане збувалося... Тепер у кожного жителя Мукачева і гостя нашого міста є можливість вхопитися за гудзик коминаря, що приносить щастя і здійснення бажань", - сміється Віктор Іванович. Втім, професія сажотруса не канула в Лету, нині вона відроджується, адже люди, переживаючи економічну кризу, намагаються економити на опаленні. Все більше городян почали використовувати пічне опалення: відновлюють старі каміни, відкривають замуровані димоходи. Будинки, що обігріваються печами, вимагають регулярного догляду та очищення димоходів. Цим здавна займалися сажотруси, а оскільки якість їхніх робіт завжди була високою, ця професія - шанована в народі. Опісля церемонії відкриття постаменту, артисти Російського драмтеатру поставили для дітей невеличку виставу про сажатруса. Продовжилося дійство конкурсами у яких маленькі мукачівці боролися за звання "коминаря" і його гудзики, які мають принести удачу тим діткам, які виграли їх. Відтпер кожен мукачівець має змогу торкнутися до гудзика коминаря і загадати бажання. Ініціатори створення монументу пообіцяли, що вони обов’язково збудуться. Іван Данилюк