УжНУ та ужгородське підприємство «Інтерфіл» обговорили можливу співпрацю

У понеділок, 29 січня, представники Ужгородського національного університету на чолі з першим проректором Олександром Сливкою відвідали ужгородське підприємство з виробництва побутової хімії ТОВ «Інтерфіл» та обговорили умови співпраці. Зокрема, мова йшла про можливість проходження практики та працевлаштування студентів. Знайомство відбулося з ініціативи ГО «Міжнародна асоціація випускників УжНУ». Гостей радо прийняли генеральний директор ТОВ «Інтерфіл» Давід Міллошо та власник підприємства Олег Адамчук.

Цього дня познайомитися з керівниками підприємства та на власні очі побачити виробництво мали змогу керівники декількох структурних підрозділів УжНУ – декани факультетів: економічного – Віталій Саржанов, математичного – Михайло Повідайчик, хімічного – Василь Лендєл, фізичного – Володимир Лазур, інженерно-технічного - Іван Туряниця, директор інформаційно-видавничого центру УжНУ Василь Ільницький, а також члени правління асоціації випускників – Микола Бережанський, Іван Артьомов, Людмила Середа та Наталія Толочко.

Перед екскурсією Олег Адамчук коротко розповів історію підприємства, яке  функціонує в Ужгороді з 1974 року і завжди займалося виготовленням товарів побутової хімії. До цього часу відбулося декілька кардинальних змін. У 90-х завод був приватній власності підприємства «Софора», потім перейшов у спільну власність концерну «Хенкель», згодом вдалося налагодити співпрацю з європейськими представниками, зокрема французами, які нині є головними партнерами та акціонерами ужгородського виробництва. Олег Адамчук зазначає, що завод пройшов довгий шлях і за цей час встиг співпрацювати з чималою кількістю замовників ледь не з усього світу. Свого часу ринок товарів косметики був закритий для України, а співпраця з французькими партнерами дала новий поштовх для розвитку виробництва.

«Ми почали досить активну та успішну діяльність. До 2015 року наша продукція складала близько 7% усього експорту в Закарпатській області. Наше підприємство орієнтоване в більшій мірі на український та пострадянський ринок. Звісно, з введенням санкцій проти країни-агресора, ми втратили основний ринок. Продукція, яка нині виготовляється на підприємстві, – це всього 20 % з того, що виготовляли колись. Я не вірю в те, що українське яблуко буде продаватися в Угорщині, а український автобус «Богдан» курсуватиме дорогами Німеччини. Саме тому важливо працювати на вітчизняний ринок», – переконаний Олег Адамчук.

Розповідаючи про виробництво Олег Іванович зауважує, що завод не виготовляє власну продукцію, а виконує замовлення для відомих брендів. Chanel, Adidas, Colgate, Bourjois, Nivea і чимало інших відомих марок були, а декотрі і залишаються, партнерами ужгородського заводу. Директор зізнається, що все виготовляється згідно рецептур, норм та технік, яких вимагає замовник, – повідомляє «Інформаційно-видавничий центр УжНУ». Працівники та директори підприємства не знають компонентів, які входять в той чи інший продукт, і забезпечують повну конфіденційність своїм партнерам, адже турбуються про своє ім’я.

«Ті підприємства, які використовують не нашу сировину, вони не платять ввізне мито, і з усіх податків тільки ПДФО залишається в міста. Такі підприємства не працюють на внутрішній ринок країни, і це, як на мене, велика проблема. Звісно, вони дають роботу нашим містянам, але місто та держава в цілому прибутку немає. Фактично, вони використовують дешеву робочу силу, і нічого іншого нам не дають. Якби ми сьогодні придбали три корови і доїльний апарат для селянина – то це працювало б на вітчизняну економіку, а якщо ми завезли кабель, який зробили японці, а вивезли німцям автомобільні джгути – це не є економіка України», – зазначає Олег Адамчук.

Пан Олег переконаний, що попри складну ситуацію, завод не змінюватиме свого профілю і далі займатиметься виготовленням косметичних засобів. Перевагою виробничого процесу ужгородського заводу залишається важливий фактор – повний цикл виготовлення продукції. У ближчому часі підприємство планує переходити на закупівлю пластмаси з Китаю, а сировини з Європи. В Ужгороді ж залишиться робочий фактор – розлив та пакування продукції. Саме тому основним завданням підприємства залишається набір працівників, які проходитимуть відповідне навчання.

Нині на підприємстві працює близько 150 осіб. Однак виконання усіх поставлених цілей та замовлень вимагає збільшення штату. Олег та Давід розповідають, що завод готовий йти на зустріч молоді, яка зацікавлена не тільки в тому аби здобути професійний досвід, але й отримувати достойну заробітну плату. Керманичі кажуть, що для працевлаштування саме студентів існує можливість неповної зайнятості, гнучкість графіку дозволятиме їм працювати три дні на тиждень, а побудова графіку – «робочої зміни» – дозволить поєднувати навчання та роботу без виснаження студентів.

Перший проректор вишу Олександр Сливка погоджуються, що ужгородське підприємство є хорошим трампліном,  для студентів як технічного , так і гуманітарного напряму, адже дасть їм можливість здобути досвід та отримувати заробітну плату. Однак проректор зазначає, що така співпраця можлива за умови вирішення ряду організаційних моментів. «Нині ми зустрілися з людьми, які розуміються в економіці та бізнесі. Ми ж, у свою чергу, є представниками освітньої сфери, і повинні знайти ті точки дотику, які будуть цікаві обом сторонам. Звичайно, будь яке виробництво цікавить робоча сила, як загального, так і високого профілю. Основними питаннями залишається працевлаштування наших випускників та надання можливості студентам заробляти собі гроші. Починаючи з перших курсів студент може працювати, але це можливо тільки при умові контакту з роботодавцем та надання відповідних умов деканатами, аби це не шкодило навчальному процесу. Скажімо, якщо студент до обіду відвідуватиме пари, а потім до ночі працюватиме – це поганий та непродуктивний варіант. Тому, ми повинні добре обдумати шляхи вирішення цього питання. Якщо нам вдасться знайти варіант, який влаштовуватиме наших студентів, керівництво вишу та підприємства - то ми виграємо у всіх напрямках», – зауважив Олександр Сливка.

З його позицією погодився і власник заводу Олег Адамчук, який зауважив, що готовий шукати компромісне вирішення усіх питань: «Ми усвідомлюємо, що нині робота потрібна усім. Можливо, ми зуміємо заохотити тих, кому 18 років. Це все можна обговорити та узгодити. У сучасному світі необхідно бути гнучким, і ми це усвідомлюємо. Тут багато нюансів, які необхідно обговорити, однак у спільній домовленості з ректоратом УжНУ ми зможемо запропонувати такий варіант, який буде привабливий для обох сторін».

Окреслюючи співпрацю із французькою компанією «Fareva» Олег Іванович розповідає, що цей партнер відзначається  інноваційним підходом у створенні продукту, точністю у виробництві, строгістю дотримання норм і стандартів у процесі розфасовки. Для присутніх представник французького керівництва Давід Міллошо презентував ролик про компанію «Fareva», її історію, особливості організації виробництва, та розповів, що нині компанія налічує близько десяти тисяч працівників по усьому світу та має холдинг, зокрема у Франції, Туреччині, Уельсі, Німеччині, Швейцарії, Україні та Росії. 

«Нині ми плануємо розширення виробництва саме цеху «мейкап». Туди і потребуємо студентів. В одну зміну, якщо всі лінії запустити можуть працювати 100 людей, якщо три зміни – 300. Там необхідне виконання такої ручної роботи, яка не потребує особливого навчання. Кожен, матиме можливість працевлаштування на контрактній основі, з внесенням запису у трудову книгу. Ми усвідомлюємо, що можливі варіанти «простою» виробництва, але навіть у такому випадку наші працівники отримують оплату у розмірі 70% від окладу», – розповідають керівники.

Керівництво вишу та присутні декани факультетів погодилася, що працювати на цьому заводі можуть студенти будь-якого з факультетів вишу, адже усі проходитимуть навчання та освоять необхідні навички. Однак Олег Іванович зізнається, що важливим критерієм залишається і знання іноземних мов працівниками, адже виробництво працює у партнерстві з іноземними замовниками. Цей пункт дозволить студентам також розраховувати на професійний та кар’єрний ріст, і, у майбутньому, на можливість працювати не тільки в Ужгороді, а й на заводах-партнерах  усієї Європи.

Опісля плідного спілкування делегація Ужгородського національного університету мала можливість на власні очі побачити головні цехи з виготовлення косметичної продукції, оглянути технічне оснащення заводу та поспілкуватися з працівниками, без «відриву від виробництва». Учасники зустрічі зійшлися в думці, що майбутня співпраця потребує кропіткої роботи з узгодження усіх деталей, проведення зустрічей зі студентами, але стане можливою за умови злагодженої роботи як представників освіти, так і представників бізнесу.