Життя   • 23 липня 2018 року, 09:091972

Як роми, угорці, словаки та інші нацменшини із Закарпаття на Донбасі воюють за Україну

Як роми, угорці, словаки та інші нацменшини із Закарпаття на Донбасі воюють за Україну

Представники національних меншин, які не словами, а ціною власного життя готові засвідчити свою любов до України. Про них командир просто і з посмішкою каже "надійні хлопці".

Усі вони – гірські штурмовики, що нині служать в одному з батальйонів 128 бригади. Про кількох бійців унікального підрозділу розповіли журналісти "5 каналу".

Юрій Форкаш – етнічний ром. У війську він уже третій рік. Боронити схід України поїхав з протилежного кінця країни – з прикордонного Берегова, що на Закарпатті.

"Я сам себе називаю українцем, я ж народився в Україні. У нас і мадяри живуть, і цигани живуть… Я пішов і підписав контракт, коли зрозумів, що Україна в біді і комусь треба її боронити. Я вважаю, якщо кожен українець буде боронити країну, то ми будемо всі почуватися добре", – каже боєць.

Найяскравіші спогади з фронту у Юрія – оборона околиць Донецька, де його батальйон тримав позиції неподалік тамтешнього аеропорту. Після війни мріє збудувати власний будинок та стати прикордонником. Каже: з побратимами ладнає добре, а от у мирному житті ромам складніше.

"Вони готові боронити країну, кожен із них. Але просто для них є спеціальні умови, від них відокремлюються, немає своїх органів, ромських. Так було б легше. Дискримінацію на собі відчував неодоноразово", – визнає Юрій.

Серед захисників є угорець Олександр Ур. Від його будинку до Угорщини – лише кілька сотень метрів.

"Я з Закарпатської області. Село угорське повністю. Там не можна знайти 10 людей, які б українською розмовляли. Себе я рахую українцем", – каже військовослужбовець ЗСУ.

До війни Олександр працював будівельником, солдатом став три роки тому. Зі свого чималого села він єдиний, хто поїхав на фронт. Воював у Широкиному, на шахті Бутівка, під Горлівкою. Попри те, що Євросоюз бачив з вікон свого будинку, про закордон, зізнається, ніколи навіть не думав.

"У нас всі закордон їдуть, я з села один на війну пішов. Треба ж комусь йти. Якщо всі поїдуть за кордон, то що далі буде? Патріотизм такий", – зазначає Олександр.

Земляк та побратим Олександра - угорець Роберт Мадяр. У батальйоні він служить гранатометником. Воював під Донецьком та Горлівкою.

Роберт приїхав із Ужгорода. Розмови про непорозуміння між угорцями та українцями на Закарпатті вважає надуманими. Каже: в його батальйоні служать чимало хлопців різних національностей, адже Закарпаття межує з чотирма країнами. Та воює підрозділ як один злагоджений організм.

"Грузини в нас, роми чи цигани, угорці, словак є, я знаю, росіяни, українці. Всі практично однаково воюють. Усі йшли воювати – хто з 14, хто з 16 років", – розповідає військовий.

"Є угорці, є румуни, є азербайджанці також в підрозділі. Я би так сказав – надійні хлопці. Такі хлопці більше більш підбурюють свій колектив, і є такими, компанійськими. Ми є патріотами України і патріотично налаштовані", – тішиться командир батальйону 128-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ Олександр Паламарчук.

Ще одна особливість підрозділу – чи не половина бійців тут воюють з перших місяців війни. І незабаром знову вирушать на передову.

Джерело: 5 канал
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів