Добрі відносини склалися в Новодавидківської громади з підприємствами Українського аграрного холдингу

Будні села

Нове Давидково, як і багато інших сіл на Закарпатті та й, загалом, по Україні, переживає наразі перехідний період, адже увійшло до складу Мукачівської об’єднаної територіальної громади. Адміністративна реформа потягла за собою ряд змін, до яких треб звикати. 

Як розповів в. о. старости Євген Качур, у перспективі переваги реформи будуть відчутні в соціальних питаннях, зокрема стосовно догляду за одинокими, престарілими, хворими людьми. Ці програми добре фінансуються. 

Яким же є Нове Давидково сьогодні? У селі з 4 200 мешканців велика частина населення заробляє на життя за кордоном, хтось їздить до Мукачева чи Ужгорода. Близько півтисячі людей працевлаштовано на швейному підприємстві, виробничі потужності якого розташовані в селі; значна частина працює в держустановах та організаціях. 

Керівник села Євген Іванович досвідчений і мудрий, кермує громадою тривалий час. У 2010-му прийшов працювати в сільську раду секретарем, а в 2015-му році очолив став керівником. 

Нове Давидково – село давнє, налічує вже 628 років. Питань, які треба вирішувати, завжди вдосталь. Зокрема існує проблема з очисними спорудами, які не задовольняють потреби громади. Потребують капітального ремонту будинок культури, амбулаторія, що збудована ще в 1856 році. 

По селу продовжують встановлювати камери стеження. В основному, щоб стежити за порядком та боротися з наболілою проблемою стихійного вивезення сміття. Недавно для зручності закупили красиві, а головне помітні таблички для будинків, де вказано номер та назву вулиці.

СТОВ «Агро-Лучки» стало добрим партнером

Землі старостинського округу обробляють сільськогосподарські підприємства, серед яких найпотужніше – це СТОВ «Агро-Лучки», яке орендує тут 560 гектарів. 

Євген Іванович і жителі Нового Давидкова задоволені взаємовідносинами зі СТОВ «Агро-Лучки». За роки співпраці підприємство зарекомендувало себе як надійного орендодавця, серйозного й відповідального, що з увагою ставиться до нагальних потреб громади, допомагає вирішувати поточні проблеми. 

Так, вагому фінансову допомогу СТОВ «Агро-Лучки» надало на будівництво брукованої доріжки від нового спортивного майданчика зі штучним покриттям до школи. 

Серйозною підтримкою від агропідприємства стало придбання косарки для потреб дитсадка. Новодавидківський дошкільний навчальний заклад нині відвідують 170 вихованців, а це 6 груп. Подвір’я закладу чимале, тут і численні заквітчані клумби, і фруктові дерева. Аби належно доглядати за газоном і підтримувати належний естетичний вигляд обійстя, косарка для садочка була вкрай необхідна. Відтепер увесь рік територія закладу обкошена й доглянута. 

А нещодавно «Агро-Лучки» задовольнили чергові потреби освітніх закладів: купили телевізори для дитсадка та школи. 

Доречно буде згадати, що в Новому Давидкові віднедавна працює ще одне перспективне підприємство від Українського аграрного холдингу – ТОВ «Закарпаття-Агро», яке займається вирощуванням фундука. Громада від такого добросусідства має ряд переваг, бо це і додаткові відрахування до місцевого бюджету, і робочі місця для людей. 

Футбольні традиції прославляють село

Якщо говорити про Нове Давидково людині, яка ніколи тут не була, правильно буде розповісти, що основною родзинкою й гордістю села є роками надбані спортивні традиції. Місцева футбольна школа вважається однією з найсильніших не тільки в районі, а й на все Закарпаття.

Команда тут існувала ще з 1946 року. Уже на той час це була потужна збірна, яка грала в Чемпіонаті області. Наразі в селі працює ДЮСШ «Колос», що підпорядкована Мукачівській райдержадміністрації. Був час, що тут була навіть жіноча збірна, яка навіть стала чемпіоном Закарпаття. 

Найвідомішим футболістом Нового Давидкова вважається славнозвісний Федір Медвідь, провідний гравець Київського «Динамо». Тепер на його честь іменується місцевий футбольний клуб. На сьогодні команда грає в Чемпіонаті Закарпаття на першість області серед любителів (дорослі) та на першість області серед дитячо-юнацьких спортивних шкіл (юніори). Перемог у історіографії команди немало. Три роки вряд новодавидківські футболісти ставали переможцями Ліги чемпіонів Закарпатської області: у 2015-му, 2016-му та 2018-му. 

Слушно буде розповісти, що і керівник села Євген Качур сам є затятим футболістом. Вагомим досягненням для нього особисто та для всього району стало надбання минулого року, коли команда ветеранів «Карпати» Мукачева, у складі якої грав і очільник Нового Давидкова, тріумфувала на Чемпіонаті України серед ветеранів (старші 55 років). 

Підростають нові зірки

Коли пройшли подивитися на спортмайданчик, застали в розпалі тренування хвацького хлопчину. 12-річний Назар Логойда не уявляє свого життя без футболу. Грає в складі Новодавидківської команди, яка на своєму рахунку має багато визначних досягнень. Так, у травні команда стала переможцем обласного суперництва «Шкіряний м’яч» серед шкільних команд. Високі результати продемонстрували хлопці на змаганнях, які проходили в Рівному. Так, Назар показав найкращий результат у набиванні м’яча: за 3 хвилини 542 рази. А от Іван Качур виграв у прострілах на дальність. 

Запитала в юного футболіста, скільки ж, узагалі, він здатен набивати м’яча. Відповів, що більше 2 тисяч разів без упину.

Влітку хлопець пробував свої сили, аби потрапити до найомріянішого футбольного клубу країни – київського «Динамо». Успішно пройшов три етапи відбору. Здавав біг, техніку володіння м’ячем та, власне, гру у форматі два на два. І хоч цього року до складу клубу втрапити не вийшло, уболіваємо, щоб у подальшому Назарові таки вдалося реалізувати свою спортивну мрію.

***

Як бачимо, в Новому Давидкові  гармонійно співіснують і старі, перевірені часом традиції, і добре приживається все нове. І це не може не радувати, адже майбутнє – за людьми перспективними й ідейними, що проте не цураються надбань минулого. Нова генерація футболістів продовжує прославляти Закарпаття, нові агропідприємства, як СТОВ «Агро-Лучки» та ТОВ «Закарпаття-Агро», продовжують засівати землі й вирощувати перспективні культури, використовуючи новітні передові технології, нові реформи рухають громаду до змін на краще. Принаймні хочеться в це вірити, чи не так?