Ужгородська "Говерла" мінімально поступилась Дніпродзержинській "Сталі"

Головні тренери дуже не люблять, коли говорять, що їх команда грає без завдань. Однак які перед собою цілі на нинішній сезон ставлять "Сталь" і "Говерла"? Офіційно, швидше за все, це буде звучати так: побудова командної гри з перспективою на наступний сезон. Ті, хто борсається в серединці таблиці української Прем’єр-ліги, часто саме цим і займаються: будують команду для чогось, напевно, більш високого, нам не зовсім зрозумілого. З урахуванням всіх проблем в Луцьку, Харкові, Одесі (про Запоріжжя вже не говоримо) переживати за виліт "Говерлі" не доводиться. Що стосується "сталеварів", то їх одинадцятиочковое відставання від п’ятої "Ворскли" є більш ніж очевидним аргументом, чим колективу займатися до Євро. Особливого ​​антуражу, природно, додає і стадіон "Метеор", який "завдяки" минулосезонному "Іллічівцю", а також нинішньосезонній "Сталі" асоціюється виключно з песимізмом і думками, що добре більше ніколи не настане.

Втім, не будемо згущувати фарби. Колись вихованці ужгородського футболу витіснять-таки орендованих "динамівців" з основи, а "сталевари" все ж повернуться нарешті в рідний Дніпродзержинськ, де реконструкція арени поки йде дуже натужно.

На правах фаворита, господарі з самого початку прибрали м’яч до своїх ніг і почали шукати можливості для конвертації своєї переваги в голи. Дуже активним був Дебелко, який діяв інтенсивно і встигав як роздавати сам, так і загострювати. Перший небезпечний момент у зустрічі створили не в останню чергу завдяки активності Романа, який прострілив у штрафний з правого флангу, але Лазіч повз м’яча вже "пролетів". Кількома хвилинами потому форвард дніпродзержинців вискакував сам на сам із Бабенком після ювелірного розрізного пасу від Лазіча, проте не зумів прибрати м’яч вправо від голкіпера, який його перехопив.

"Говерла" весь цей час, висловлюючись боксерською термінологією, готова була вступити в клінч в центрі поля, не претендуючи на небезпечні моменти. Наближеним до такого можна назвати лише постріл Сергійчука з-за меж штрафного і повз правий кут.

Але "Сталь" все одно виглядала симпатичніше і активніше, розвиваючи свої атаки обома флангами, комбінуючи перед штрафним – в загальному, роблячи все необхідне для того, щоб відкрити рахунок. Це вилилося в ще кілька перспективних шансів, під час яких головну роль також грав Дебелко. Для початку Роман зовсім трішки не дотягнувся до м’яча після кросу від Латіфу, а незабаром чудово прибрав з прийому на протиході Ягодінскіса перед штрафним, але завершити атаку точним ударом з лівого краю штрафного не зумів.

У кінцівці тайму здалося, що обидва колективи вже дограють, проте саме в цей час трапився головний шанс для "Говерли", коли Савченко з підбору бив в лівий нижній кут, але Паньків зумів зреагувати.

Друга половина стала продовженням кінцівки першої, коли гравці як завгодно вбивали час, аби не загострювати гру. Можливо, все б так і завершився нульовою нічиєю, якби не помилка в своєму штрафному Ягодінскіса, який підіграв собі при прийомі м’яча рукою. Рефері призначив пенальті, а Лазіч пробив точнісінько в притирку з правою від себе штангою. Бабенко вгадав, але парирувати постріл не зумів.

Гол жодним чином не вплинув на розвиток подій на полі. Більш класну "Сталь" результат цілком влаштовував, а "Говерла" на творення налаштована практично не була. Тобто маємо класичну приказку, коли одні не хотіли, а інші не могли.

Але можливість зрівняти рахунок у ужгородців все ж була. І навіть не одна. Спершу Сергійчук після кутового зумів з декількох метрів проштовхнути м’яч у бік воріт, проте потрапив точно в Паньківа. А після хтось із оборонців господарів зробив "асист" Худоб’яку, який увійшов в штрафний, але парашутом перекинув не тільки голкіпера, але і ворота.

1:0 – саме з таким мінімальним рахунком і завершився матч у Дніпропетровську.