Додайте нас до своїх пріоритетних джерел
Перше, що, в’їжджаючи з кільцевої до Хусту, ви побачите — Замкову гору та мальовничі руїни місцевого замку.
І поки уява домальовуватиме, як ця давня історична краса виглядала би в свою епоху, пальці скролитимуть десятки місць, які можна тут відвідати, щоб закохатися в Хуст назавжди, ще одна думка захопиться назвою. Ви якраз побачите її на вказівнику. А й справді, звідки місто із тисячолітньою історією має таку назву? Хуст.
ВІДЕО ДНЯСеред туристичних карпатських міст та містечок Хуст теж може похвалитися не лише мальовничими краєвидами, а й глибоким корінням історії. І, як годиться таким містам, разом з історією є й легенди. Серед них — і про етимологію назви.
РекламаЗ-поміж них є легенда про воєводу Хуста. Переповідають, що на його честь могло бути назване місто, бо він володів цими землями. А за переказами, сам мужній воїн мав трагічну долю. У Хуста було двійко дітей. Обоє — син та донька — мали однакові родимки. Коли Хуста не було на рідних землях, на них напали татари: розграбували, вбивали, руйнували. Донька воєводи змогла втекти, а от син потрапив до полону.
Згорьований Хуст, думаючи, що втратив дитину, пообіцяв убивати кожного татарина, якого побачить у своєму житті. Минули роки, син Хуста серед татар показав себе вмілим та вправним, тож хазяїн зробив його своїм охоронцем.
Хлопець згодом зумів втекти з полону та потрапив на рідну землю. За родимкою на плечі його впізнала сестра, але, як дівчина не благала, хлопця вбили військові, пам’ятаючи наказ Хуста — вбивати кожного татарина. Коли сам воєначальник прибув на місце і побачив, що сталось, — покінчив із собою. Кров батька та сина змішалась та просочила скелю — її тепер в народі називають Червоною.
Інша легенда — більш міфічна, і пов’язана вона з нечистю. Переказують, що один дідько свого часу виліз тут з-під землі, але, прищепивши хвоста, гучно кричав: «Ой, хвуст мій!». З того крику долиною і почулось «Хуст». Так і назвали те поселення, що оселилось у цих краях.
Не лише легендами, а й густими лісами відома Хустська земля. До слова, від «густоти» цих лісів могла й зародитися назва. Або від «хусток». Саме їх — червоної барви, за переказами, вартові використовували, аби попереджати про небезпеку.
В яку з цих легенд вірити — вирішувати вам, надихаючись історією давнього Хуста.