Розстріляна за слово: день народження Олени Теліги
21 липня виповнюється 118 років з дня народження Олени Теліги. Поетесу розстріляли, коли їй було 35.
Олена Теліга (у дівоцтві — Шовгенева) — українська поетеса, публіцист, літературний критик та діячка ОУН. Розповідаємо найважливіші факти про неї.
Олена народилась у 1906 році в Іллінському під Москвою. У 1918 році разом з родиною переїхала до Києва. У 1920 році її батько був евакуйований на територію Польщі. У 1922 році родина оселилася у місті Подєбради у Чехословаччині. Теліга навчалася у педагогічному інституті імені М. Драгоманова в Празі.
1 серпня 1926 року Олена одружилася з Михайлом Телігою. 1928 року вона розпочала літературну діяльність. У 1936 році Олега Теліга написала вірш «Поворот», у якому описала у деталях повернення на рідну землю.
З вересня 1929 до 1939 року проживала у Варшаві. У грудні 1939 року в Кракові Олена Теліга познайомилася з Олегом Ольжичем (Кандибою), сином Олександра Олеся. Тоді вона вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі.
«Роль української жінки є так само винятковою, як винятковим є положення її краю. Вона мусить бути і його будівничим, допомагаючи мужчинам, і в той же час господинею в житті мужчин»
Олена Теліга
Після початку радянсько-німецької війни в липні 1941 року в складі похідних груп ОУН разом з письменником та журналістом Уласом Самчуком нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова. 22 жовтня 1941 року вона прибула до окупованого німецькою армією Києва. Туди ж наприкінці листопада 1941 року прибув Михайло Теліга.
У Києві Олена Теліга очолила створену з ініціативи Ольжича Спілку українських письменників, також очолила редколегію літературного додатку під назвою «Літаври». Це не влаштовувало окупаційну владу. 9 лютого 1942 року у приміщенні Спілки її разом з чоловіком арештували. Михайло Теліга під час арешту назвався письменником, щоб бути разом з нею.
Подружжя було розстріляне німцями разом з членами Спілки письменників. Місце та точна дата загибелі невідомі. Днем пам’яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН, розстріляних нацистами в Бабиному Яру заведено вважати 21 лютого. Рукописи віршів поетки німці знищили після її смерті, тому збереглося мало. У поезії «Лист» вона ніби передбачила свій трагічний кінець: «Гарячу смерть — не зимне умирання».
Ірина Фаріон зазначала, що Теліга «добровільно вибрала смерть як безсмертя».
«Поворот»:
Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість, —
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
У ці хвилини — гострі і щасливі!
Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо — до свого міста!
Захоплять владно зголоднілі груди
Своє повітря — тепле та іскристе!
Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,
Щоб кинуть серце у крижаний протяг:
Усе нове… І до старої вишні
Не вийде мати радісно напроти…
Душа з розбігу стане на сторожі,
Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі — зимні чи ворожі —
І всі глибокі поміж ними межі.
І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.
Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде — чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти — дорогою одною.
Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.
Нагадаємо, 19 липня напали на відому громадську діячку, філологиню Ірину Фаріон. Від вогнепального поранення вона померла у лікарні.