За лаштунками виставки "Процес. 60-ті" Івана Ілько

Днями у добре знаному серед поціновувачів прекрасного мистецькому центрі «Галерея ІЛЬКО» в обласному центрі, відбулося урочисте відкриття виставки художніх робіт ідейного натхненника цього осередку культури, заслуженого художника України Івана Ілька під промовистою назвою «Процес. 60-ті».

Вернісаж триватиме до 18 грудня цього року. Ми вирішили скористатися нагодою і заглянути не лише на саму виставку, а й за її лаштунки. Благо, бенефіціант нас у цьому підтримав.
Мабуть багатьом доводилося бодай раз бути на відкритті художньої виставки. Як правило, помпезність цього моменту визначається величиною і значимістю регалій автора, товщиною власного або спонсорського гаманця, амбіціями винуватця урочистостей, – йдеться у статті газети "Панорама" від 17 листопада.

Щоб не ходити ні до кого на поклон самим та й позбавити цієї принизливої процедури багатьох своїх мистецьких побратимів, родина Ілько збудувала в Ужгороді власний храм мистецтва, наповнення якого щораз залежить від таланту і смаку експонента та його оточення. Жаль лише, що можновладці згадують про унікальну галерею тільки в короткі хвилини урочистостей, а далі надовго залишають власників наодинці з багатьма фінансово-комунальними проблемами. Як у рекламі: взула і забула.

Коли ми трохи більше ніж за добу до офіційного відкриття виставки навідалися в галерею, тут кипіла підготовча робота. Подекуди навіть перефарбовували стіни, щоб їх колір гармоніював з картинами. Цим процесом вміло керував син художника Михайло Іванович – керівник однієї «крутої» столичної дизайнерської агенції, яка свого часу супроводжувала Євробачення та Євро – 2012. Сам же митець у робочому одязі запросив нас до своєї просторої майстерні, обладнаної за всіма сучасними віяннями.

Нещодавно у Києві в «Мистецькому арсеналі» відбулася виставка художників-60-тидесятників, на якій було представлено і 21 роботу Івана Ілька. Назва вернісажу, яким опікувався син митця, – «Несоціалістичний реалізм». Ось тоді і визріла ідея провести персональну виставку батька вдома, адже він відзначає 60-річчя творчої діяльності, показати мистецький процес 60-х широкому загалу. Бо Іван Ілько ще з тієї когорти митців, яким пощастило робити перші кроки у мистецтві під порадництвом видатних Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, Федора Манайла, Антона Шепи… Тоді дуже важливим було класичне розуміння будови мистецького твору, що бере свій початок ще з Греції. Та й сама галерея замислювалася як творча платформа, що розширює можливості молоді, наочно демонструє рівень сучасного мистецтва. З цією ж метою тут влаштовували виставки французького художника з угорським корінням Віктора Вазареллі, нашого земляка легендарного Бедзіра…

А колись Іван Ілько досить серйозно займався футболом. З його могутнім ростом 193 см і позицією хавбека це була гроза на полі. Досі, кульгаючи, згадує удар Йожефа Сабо… по своїй нозі…

На нинішній виставці, яка сформована з 71 роботи, переважно полотна 60-х років і частина новітніх картин, більшість з яких виставляються вперше. Після тривалої хвороби Іван Ілько з такою жагою підійшов до мольберта, що за півтора місяця написав аж сімнадцять полотен. Проте більше художник гордиться тим, що долучився до врятування і збереження мистецьких цінностей греко-католицької єпархії, зокрема розписів Бокшая і старовинних майстрів. І до власних робіт, і до творінь попередників Іван Ілько підходить з особливим пієтетом, адже вважає їх художніми документами епохи.

Особливим гостям і під гарний настрій художник може розщедритися і подарувати унікальну книгу «Іван Ілько. Живопис», упорядковану талановитим сином і випущену у столичному видавництві «Такі справи». 256 сторінок земної краси зігрівають душу полотнами митця з народу, що творить красу з думою про народ.