Як вижити на пенсію в 1500 гривень: "майстер-клас" від самотньої пенсіонерки з Ужгорода

В одній із багатоповерхівок Ужгорода мешкає звичайна пенсіонерка. Марії Хімінець — 76 років, 5 із яких вона живе абсолютно сама. Про її тривоги, недуги і спогади знають лише мізерні квадратні метри і двійко хороших сусідів. А те, що до наступної пенсії в неї залишилося 200 гривень, відомо тим, у кого вона позичає гроші на ліки.

Історія пані Марії буденна і до жаху звичайна. За дверима малосімейок ховається чимало історій, у яких старість мусить іти під руку зі смішною пенсією і не смішними хворобами.

«Коли мені було 10, померла мама. На батькові залишилися я та брат із сестрою. Можливості навчатися не було, тому закінчила лише 7 класів. Де лише не працювала за свій вік: і в садочку нянечкою, і школі помічником кухара, і на заводі прибиральницею», — згадує пані Марія.

Старенька має 42 роки стажу, за які держава чесно виплачує їй більше тисячі гривень: «Цього місяця пенсію трохи підвищили, маю вже 1500. З них 742 уже віддала за комунальні послуги. А в аптеці минулого тижня «залишила» 300 гривень. Ще прикупила олію, цукор, крупи, мило, порошок, тож маю ще 200 гривень. Боюся залягти, бо на дорожчі ліки не буде звідки брати гроші».

Коли старенька востаннє купувала собі новий одяг, не пригадує. Їсти варить собі один раз на декілька днів, аби газу багато не витрачати. «Я не вибаглива, їла б усе, проте здоров’я не дозволяє: «Я і не хочу вже нічого. Лиш аби тепло було і здоровֺ’я. Подивіться, як я одягнута. Одного електричного обігрівача для цієї зими – мало. Гріюся ним і ще газ на кухні вмикаю».

Журналіст наважився спитати в Марії Юріївни, де всі її рідні. Спочатку старенька дає раду своїм переживанням і, стримуючи сльози, відверто ділиться: «Я вийшла заміж у 24 роки. З чоловіком прожили 20 років. Він захворів на саркому. Страшна то хвороба. Я сама за ним доглядала, сама поховала. Дітей Бог не дав. Згодом вийшла заміж ще раз. У цьому шлюбі також діточок не мали. Із життя чоловік пішов від третього інсульту. Аби менше згадувати про всі ці важкі роки, я постійно займаю себе якоюсь роботою».

З рідні у Марії Хімінець залишилася одна сестра, яка живе у Черкасах. Коли жінка сильно прихворіла, їй допомагали сусіди.

Телевізор пані Марії застелений скатеркою. «Давно його не дивлюся, бо електроенергію «тягне». Та й я більше люблю читати. Отак сяду за «Біблію» і цілий день читаю і молюся. Прошу в Бога здоров’я і сил. Думала, до цього віку ніколи не доживу. Хочу не прокидатися вночі від страху, як доживатиму останні дні, але не виходить. Але, бачите, тримає мене Бог на землі. За це  йому і дякую».