Автобусні зупинки Закарпаття: колоритна родзинка чи ганьба області?

Зупинки  для громадського транспорту в Закарпатті ремонтуються вкрай рідко, як і дороги. У окремих населених пунктах вони нагадують моторошні кадри з фільмів жахів… Невже туристи їдуть до нашої області задля того, аби милуватися подібним креативом?

Трохи історії

Мало хто знає, що перша зупинка (принаймні перша згадка про неї в історії) була зведена ще в 1890 році в Бішопс Стортфорд (м Колчестер, Англія) і призначалася для очікування транспорту єпископами. Сьогодні ж існує кілька видів автобусних зупинок і створена певна «зупиночна» інфраструктура, а місця очікування у цивілізованому світі включають не тільки лавочки, а цілу концептуальну конструкцію.

У нашій області зупинки також існують вже більше, ніж століття. Спочатку вони призначалися для гужового транспорту, який нагадував сучасну службу таксі…

Наразі тільки Ужгороді є 180 автобусних зупинок.

Гуртівні для макулатури

Нині багато зупинок  рясно обклеєні оголошеннями. Яких там текстів тільки немає… Рекламодавці пропонують і візи, і кредити,  і тури до країн Європи, і шукають працівників, і приймають волосся.

Спроби боротися з вуличною рекламою у нашій області не зовсім вдалі. Хоча знайти авторів дописів легко – достатньо лише зателефонувати за вказаними на листівках номерами телефонів. Проте цього ніхто не робить.

Ось і хай думають собі пасажири, куди вони потрапили… у місце для очікування громадського транспорту, чи на гуртівню для макулатури.

«Без вікон без дверей повна хата людей»

Споглядаючи окремі зупинки, чомусь спадає на думку саме ця дитяча загадка…

Адже в селах із місцями для очікування транспорту ситуація ще гірша. Багато зупинок напіврозвалені, зі стін проглядає цегла. Деякі «фасади»  вкриті «наскальним розписом», сенс якого не зовсім  пристойний, або написами з нецензурною лексикою. А про сміттєві кучугури поруч годі й говорити.

Дахи на багатьох зупинках протікають, а вітер дує-віє… на пасажирів, яким просто ніде навіть укритися від дощу. Про те  ж, чи вписуються вони в архітектуру населених пунктів взагалі ніхто й не згадує.

Не все так погано?

Утім окремі села області дійсно радують гарними і ошатними зупинками. Приведені до естетично привабливого стану вони є дійсно яскравими плямами на тлі нашого закарпатського бездоріжжя.

Розфарбовані у відкриті кольори, чисті, охайні приміщення для очікування автобусів мають власний колорит. Якби таких було зупинок більше, наш край став би ще більш унікальним. На деяких, до речі, зображено цілі живописні полотна. Шкода тільки, що таких конструкцій дуже мало.