Вікторія Колосова розповіла про навчання в європейському виші, власну творчість та навчання дітей в іншій країні

Чимало молодих людей з України навчаються в європейських країнах. Європейська освіта дозволяє молодому поколінню українців не лише побачити інші країни і отримати нові враження, але здобути чимало корисних знань та отримати надважливу фахову практику в Європі.

Вікторія Колосова – дівчина, яка кілька років тому переїхала жити на Закарпаття, зараз перебуває в Угорщині. Вона активно здобуває мистецьку освіту у філіалі Віденської консерваторії в Будапешті, представляє Україну та українську спільноту на багатьох культурних заходах в Угорщині. Наразі у закладі, в якому вона навчається, карантин. Однак, незважаючи на це, дівчина розповіла про особливості мистецької освіти в Угорщині, які вона помітила.

– Як давно Ви займаєтесь музичним і акторським мистецтвом?

– З того часу як навчилась говорити, вдома завжди на всі свята я готувала сценарії, де сама виконувала ролі персонажів і співала. Але вже з часом почала займатися цим професійно в музичній школі. А потім почались відвідування курсів з акторської майстерності. Тобто, з дитинства я реалізовую себе як творча особистість. До речі, після переїзду з рідного міста я ще й почала писати пісні.

– Де Ви зараз опановуєте освіту в Угорщині? І чому навчаєтесь?

– Я поступила на навчання до Vienna Conservatorium Budapest (філіал Віденської Консерваторії в Будапешті ) на факультет джазового вокалу. Це була моя мрія. І я готувалася до вступу приблизно за 9 місяців, тобто приїздила до закладу, щоб побачити все на власні очі.

І вступні екзамени не були легкими, так як екзамен із вокалу включав у себе 6 різнохарактерних джазових пісень складного рівня, а також інші предмети.

– Якими, на Вашу думку, є особливості навчання і освіти в Угорщині? Зокрема, у Вашому навчальному закладі?

– Мені дуже подобається система навчання, тому що там небагато спільних занять і все систематизовано так, щоб учень міг поєднувати навчання з роботою. Наприклад, у мене є 72 години на півріччя індивідуальних занять із вокалу. І по домовленості з викладачем ми можемо або 1 годину займатися, або 3 години. Це зручніше. І так зі всіма основними предметами.

– Напевно, індивідуальних підхід – це головний козир європейської освіти... І його потрібно привнести в українську освіту.

– Саме так! Хочу зауважити, що нашій освіті, зокрема, і мистецькій, не вистачає індивідуального підходу до кожного учня чи студента відповідно до його здібностей, зацікавлень або талантів. Не робити музикантів і співаків під "копірку", не нав’язувати стереотипии, а дати можливість обирати стиль співу, поведінку, мислення.  Від цього я і хотіла відійти, спробувати закордонну освіту, яка не буде мене обмежувати.

Якщо брати до уваги мої індивідуальні заняття, то в першу чергу приділяю увагу класичному розспівуванню за фортепіано. Вправи, які використовують викладачі, є запозичені від світових вокальних  тренерів, таких як Seth Riggs (Сетт Рігс), Eriс Arceneaux ( Ерік Арсено). Репертуар підбирається згідно вподобань учня та його здібностей.

Також викладач навчає учня техніки повного занурення в образ, характер пісні, і вимагає цього на рівні попадання в ноти. Бо вважають, що без емоцій це лиш 50% результату. А головна техніка, яку практикуюьь європейські вчителі, на мій погляд, це бути в повній взаємодії з учнем. Наставник, тренер під час викладання має бути другом для учня, розуміти його потреби, слабкі та сильні сторони.

Великий плюс – це англійська мова, адже тут я практикую свої знання. Авжеж, за цей час треба вивчити і угорську. Але для мене, як для іноземного студента, дозволяється вчитися на англійській мові.

Варто зауважити, що я також здобула українську вищу освіту, і закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. І хочу сказати, що і наші університети могли б бути на рівні з європейскими. У нас є все для того, щоб наші виші відповідали європейському рівню освіти. Лиш неувага з боку влади до цієї важливої сфери залишає нас на одному місці вже багато років.

– Відомо, що Ви також є викладачем у Недільній дитячій школі для української громади у Будапешті. Розкажіть, як Ви викладаєте для дітей і як діти реагують на Ваші заняття?

– Для мене це не перша робота з дітками, так як раніше я вже мала досвід викладання. Тому у нас все проходить добре. Діти всі талановиті, гарно сприймають українську мову і з бажанням відвідують заняття Недільної школи. На мою думку, це прекрасна можливість для українців Угорщини познайомити своїх дітей із традиціями, культурою тієї країни, де вони народилися. Спочатку, коли мені запропонували викладати у школі, мене турбувало питання щодо розуміння української, тому що багато дітей краще володіють угорською, ніж українською. Але це так дивовижно спостерігати, як маленька особистість поєднує у собі дві культури, дві абсолютно різні мови. Я вважаю,що це неймовірно, коли люди мають змогу ось так виховати свою дитину.

– Знаю, що Ви також представляєте Україну на різних заходах, як-от Бал національних меншин, матч з американського футболу. Розкажіть дещо про заходи міжнародного рівня, у яких Ви брали участь? І як Ви просуваєте українську культуру в Угорщині?

– Я дуже рада що поза межами України я можу розповідати про свою країну через пісні. Посольство України в Угорщині підтримує культурні заходи самоврядування, а я маю честь співати гімн України та інші пісні на цих культурних заходах. У Державному самоврядуванні українців Угорщини проходять заходи не лише суто між українцями Угорщини, а і міжнародні мистецькі, культурні заходи, як от наприклад Бал національних меншин, котрий відвідали представники шести країн. І я радо беру участь у таких заходах.

До речі, угорці люблять українську культуру, вони завжди дуже шанобливо відносяться до вшанування традицій. І цей інтерес до України, до її історі, до мистецтва, яке ми розвиваємо, ставить Україну на рівень європейської держави. А такі заходи навчають толерантності та взаємоповаги між представниками різних націй та етнічних груп. Адже взаємоповага і толерантність є однією з європейських цінностей, які сповідує Україна.

– Дякую за розмову.