"Говерла" без Грозного поступилась львівським "Карпатам"

Це нарешті сталося. Не могло не статися. "Говерла" з її власником, котрий уже тривалий час не має найменшого бажання платити футболістам зароблене, опинилася на межі виключення з Прем’єр-ліги. Напередодні матчу з команди зняли дев’ять очків, а навколо самого поєдинку ужгородців проти львів’ян ходили різні чутки, котрі за 90 хвилин зустрічі вочевидь отримали підтвердження. Крім усього, ужгородці приїхали до міста Лева ще й без свого прекрасного тренера, котрий, за офіційною версією, поїхав до Києва на перемовини з глибоко поважним Нестором Івановичем. Коли "Карпатам" ще знімати так зване прокляття "Арени Львів", як не зараз?

Наставник "Карпат" Володимир Безуб’як не здивував. Він таки дав ще один шанс проявити себе Олегові Голодюку, котрий навесні користі команді, м’яко кажучи, не приносить. Мабуть, сподівається таки тренер, що й при ньому Олег Юрійович заграє так. як при деяких його попередниках. Зате здивував Ігор Худоб’як. Не тим, що на цей раз знову був не атакувальним хавом, а поряд з Голодюком трудився в опорній зоні. Чи то з настанням тепла, чи на фарт карпатівський старожил вдруге в кар’єрі поголив голову "під нуль".

Вперше в основі тренер Безуб’як виставив на місці правого вінґера Олексія Гуцуляка. На решті ж позицій діяли звичні персоналії. За винятком дискваліфікованого Андрія Гітченка, звісно. Його в центрі оборони в парі з капітаном Ігорем Пластуном, як зазвичай, замінив Артур Новотрясов. На правий фланг оборони після двоматчевої паузи повернувся Денис Мірошниченко, зліва грав Володимир Костевич. Роль диспетчера тренер таки довірив Артурові Карнозі. З протилежного від Гуцуляка боку наступав Ґеґам Кадимян, а на вістрі атаки діяв Ґуставо Лещук.

Не то Володимир Васютик, не то ще В’ячеслав Грозний, може, дивувати й хотіли б. Та ніким. Без дискваліфікованого Віталіса Яґодінскіса і орендованого з "Карпат" Михайла Сергійчука, якому львів’яни грати проти себе заборонили, в резерві у "Говерли" залишилося лише чотири футболісти. А в складі у порівнянні з грою минулого туру проти "Динамо" була лише одна. Пов’язана саме з відсутністю Сергійчука зміна. Михайла, зайнявши місце лівого півоборонця, замінив Олексій Хоменко.

Ворота "Говерли" захищав капітан Дмитро Бабенко. В обороні справа наліво розташувалися Ігор Гончар, Павло Кутас, Михайло Ряшко та Павло Іванов. В опорній зоні грали Віталій Гавриш та Олексій Савченко. Під нападником Ігорем Худоб’яком-"Халком" грав Орест кузик. А з флангів їх підтримували Віталій Гемега і вище згадуваний Хоменко.

Відпрацьовувати аванси (як у переносному, так і в прямому значенні) суперники розпочали відразу після стартового свистка Катерини Монзуль. Перший момент Лещук, замкнувши у підкаті простріл Мірошниченка справа, втратив уже не другій хвилині. Ужгородці відповіли випадом з правого краю від Гемеги. Змістившись до меж карної зони, Віталій навісив. Вийшло на Новотрясова, котрий намагався передачу перервати у падінні головою, але замість того зрізаний м’яч влучив у стійку. Потенційну небезпеку таїв у собі й слаломний випад Костевича. Змістившиси зліва до центру, Володимир на швидкості проскочив відразу трьох суперників. Ось лишень пробити не встиг.

Після такої неймовірної для обох суперників агресії впродовж наступних хвилин 15-ти на полі тривало затишшя, котре поступово трансформувалося в певну територіальну перевагу гостей. Особливо старалися двоє динамівців – Кузик і Гемега. То їхніми ногами ужгородці намагалися креативити. А відкрити рахунок могли після подачі кутового справа. Після навісу "Халк" продовжив передачу у район дальньої стійки, куди з-за спини Мірошниченка вибігав Гавриш. Яким чином Віталій влучив з метра не у порожню стулку, а в стійку, збагнути важко.

Ледь не отримавши в свої ворота вдруге, нарешті сподобилися бодай на якусь небезпеку поруч із ворітьми Бабенка й львів’яни. Сприяла їм у цьому теж подача кутового. Голодюк, підхопивши м’яч після відскоку в півколі, прибрав на замаху Іванова і пробив низом точно голкіперові в руки.

Попри це закарпатці у творчій грі надалі залишалися цікавішими. Черговий момент вони створили після того, як Кузик після діагоналі зліва у центр скинув м’яч головою під удар Савченкові. Олексій пробив метрів з 25-ти сходу, але у стулку трохи не влучив.

Втім, минуло вже 35 хвилин, а голів усе не було. Непорядок. "Виправити" це неподобство допомогли крайні оборонці "Говерли", точніше, навіть лінія оборони гостей в цілому. В мить, коли Карноза з середини поля виконував розрізний пас з центру поля, квартет закарпатських беків вирішив піймати суперників в офсайдну пастку. Та Гончар на правому фланзі затримався, а Іванов на лівому проґавив, що Мірошниченко робить ривок з глибини. В підсумку Денис опинився під кутом віч-на-віч з Бабенком і. піймавши момент, коли воротар почав валитися, спрямував кулю в дальній кут – 1:0.

Відразу після прем’єрного в елітному дивізіоні денисового голу львів’яни ледь не забили іще раз. На цей раз Костевич виконав навіс зліва, а Лещук зробив у район одинадцятиметрової позначки скидку головою. Кадимян, поклавши корпус, бив сходу, але Бабенко трохи зачепив спрямований Ґеґамом під поперечину м’яч – кутовий. Після подачі ж корнера знову був підбір Голодюка, знову посаджений на замасі на газон Іванов. Різниця лишень у тому, що на цей раз Олег не встиг ні пробити, ні віддати передачі. Бо отримав від суперника по нозі. Штрафний майже з лінії карної зони Костевич пробив невдало – у руки Бабенкові.

Ще один потенційно небезпечний штрафний поруч зі стійкою незадовго до перерви спрямував Карноза. Загалом ілюзій перший тайм не залишав: сценарію команди притримуються чітко.

Логічне продовження спектакль отримав відразу після поновлення гри. Спершу був виконаний Карнозою штрафний, після якого Лещук через себе, хоч і намагався, але не пробив, а Голодюк, підхопивши відскок, потренував Бабенка. Буквально ж через хвилину з невеликим відбувся й очікуваний другий гол. Знову неуважно при створенні офсайдної паски зіграв Гончар. Лещука в мить передачі з глибини за лінією він залишив. Але ривок Кадимяна проґавив. Ґеґам, отримавши оперативний простір, зряче віддав вздовж воріт на Гуцуляка. Олексієві залишалося влучити з меж воротарської зони у фактично порожні ворота – 2:0.

Забивати втретє господарі могли після того, як той же Гуцуляк у межах карної зони проштовхнув м’яч ближче до центру до карної зони, а Лещук, не відчуваючи особливої протидії з боку двох стопперів суперника, метрів з семи пробив, але влучив у Бабенка. Ще раз воротар врятував "Говерлу" в епізоді, коли Голодюк у підкаті дістав м’яч у межах штрафного майданчика і відкинув кулю на Костевича. Володимир зліва навісив, а Кадимян в районі дальньої стійки прийняв м’яч на груди. Але залишив право удару Гуцуляку. Олексій вдарив з розвороту, але Бабенко неймовірним чином зреагував на постріл ногою.

Ще раз оборонці "Говерли" виставили себе на посміховисько, коли залишили Пластуна після подачу кутового справа перед воротарем абсолютно одного. Та капітан львів’ян момент змарнував, влучивши метрів з п’яти у голкіпера. Можна було витиснути більше девідендів карпатівцям і зі штрафного, який заробив, змусивши на собі сфолити "Халка", Карноза. Та Голодюк запустив м’яч зі "стандарту" метрів з 18-ти над поперечиною.

Саме у період між двома небезпечними моментами Безуб’як почав проводити заміни. За іронією долі, і Гуцуляка, і Голодюка тренер зняв саме після того, як вони втрачали нагоди відзначитися.

Чергову нагоду забити господарі втратили уже за присутності на полі обох свіжих футболістів. На цей раз львів’янам вдався контрвипад, в ендшпілі якого Карноза віддав передачу в розріз на хід Костевичу, а Володимир, увірвавшись до меж карної зони зліва. Пробив сходу, але переграти Бабенка теж не зумів.

Наслідком аж занадто дивного безвілля ужгородців став той факт, що до атак сміливо почав підключатися навіть стоппер Пластун. Саме капітан розпочав третю гольову атаку своєї команди. Ігор віддав вправо на Ксьонза. Пробити Ігореві не дав Ряшко, але м’яч від голови Михайла відлетів до Кадимяна. Ґеґам, знаходячись на лінії воротарського майданчика, міг забивати сам, але невдало поклав корпус і відправив кулю паралельно з воротами. Добре, що оборона ужгородців залишалася інтертною аж настільки, що дозволила Лещукові не лише прийняти м’яч. а й з меж воротарської зони пробити під поперечину. Аргентинець таки забив свій перший в українському чемпіонаті гол – 3:0.

В решту часу ще раз забити міг Кадимян. Але й на цей раз вірменин, опинившись у межах карної зони без опіки, пробити Бабенка не зумів. Перед самим же фінальним свистком Ґеґам викотив м’яч під удар Карнозі, але удар Артура з району одинадцятиметрової позначки заблокував на лінії воріт Ряшко. Проте в ці миті хотілося не голів, а того, щоб ця ганьба нарешті закінчилося.