Економічне диво під назвою… туризм
Сьогоднішня наша розповідь про найбільше місто Грузії, її столицю – Тбілісі. За час численних подорожей зустрічати настільки суперечливе місто не доводилось. На кожному кроці поєднані елементи минулого і майбутнього, які в міксі створюють неповторну композицію. Але про все по порядку.
Щоб краще зрозуміти, що таке Тбілісі, варто передусім розшифрувати назву грузинської столиці. Вільна енциклопедія «Вікіпедія» говорить наступне: «Тбілісі (в перекладі з грузинської – «тепле джерело»)… Назва Тбілісі вперше згадується у IV столітті. Його появу пов’язують з наявністю в місті теплих сірчаних джерел. У російській мові до 1936 року використовувалася назва Тифліс, засвоєна через грецьку літературу. 1936 року як офіційною була прийнята форма Тбілісі – назва, що ближча до національного звучання». На території Тбілісі чимало сірчаних лазень. Вони розташовані поблизу набережної, в давньому кварталі Абанотубані. Зали для миття облаштовані під землею, оскільки воду в басейни закачують з гірських глибин. Тут колись побував Олександр Пушкін, який у «Подорожі в Арзрум» писав: «Отроду не встречал я ни в России, ни в Турции ничего роскошнее тифлисских бань». Температура термальної води становить 37-38°С. Можливо саме цим можна пояснити такий гарячий темперамент жителів головного міста країни. Цей темперамент чи не найяскравіше проявляється в їх манері водіння. За кілька днів, проведених в Тбілісі, доводилось побачити чимало ДТП, а все зазвичай через швидку їзду та часте порушення правил дорожнього руху.
Чим же так приваблює Тбілісі? По-перше, це важливий промисловий, соціальний і культурний центр. Місто також є серйозним транзитним центром для глобальних енергетичних і торгових проектів. Стратегічне розташування на перехресті між Європою і Азією, вздовж історичного Шовкового шляху, призводило до того, що Тбілісі неодноразово було яблуком розбрату між різними силами на Кавказі. Історію міста можна вивчати за його архітектурою – починаючи з просторого проспекту Руставелі і закінчуючи вузькими вулицями, що збереглися з раннього Середньовіччя в районі Нарікала.
Але найбільше пишаються грузини тим, що маленька країна на задвірках Європи змогла продемонструвати всьому світу свою силу. Чудово про грузинське економічне диво говорять цифри. У 2011 році економіка країни зросла на 6,5%, а це згідно з рейтингом Doing Business третій результат у світі. Левова заслуга в цьому якраз туризму, який продовжує динамічно розвиватися в країні. Якщо раніше Грузію розглядали перш за все за рахунок виходу до моря, як місце для літнього відпочинку, то останні роки тенденція засвідчує, що туризм стає тут цілорічно прибутковою й успішною справою. Якби в Тбілісі залишитись і на тиждень, не певен, що реально обійти всі головні атракції, які є в місті. Але все ж зосередимось на головних. Почнемо з Цмінда Самеба або Собору Святої Трійці в Тбілісі – головного кафедрального собору Грузинської православної церкви, що знаходиться на пагорбі св. Іллі. У соборі 13 престолів; нижній храм – на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці; окремо стоїть дзвіниця. Проект, будівництво якого було заплановано ще в далекому 1989 році, не обійшовся без однієї з ключових осіб Грузії, колишнього прем’єр-міністра країни і людини Кремля Бідзіни Іванішвілі. Про масштаби споруди говорять її розміри – висота верхнього храму становить 105,5 метрів (без надкупольного хреста 98 метрів і хрест 7,5 метрів); протяжність зі сходу на захід – 77 метрів, з півночі на південь – 65 метрів, загальна площа – понад 5000 квадратних метрів, а золотий купол видно з будь-якої точки міста.
Не хотілось би говорити пафосно, але на цьому головні заслуги Іванішвілі схоже завершуються. Історичну лепту в архітектуру Тбілісі зробив колишній президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Якщо по завершенню його каденції багато грузинів чимало іронізували щодо проектів Міхо, то вже зараз з плином часу вони вдячні екс-президенту, адже саме незвична архітектура так і манить туристів. За час каденції Саакашвілі було побудовано або закладено фундамент для будівництва головних об’єктів столиці. Це і вражаючий президентський палац, купол якого вночі переливається дивовижними кольорами, і міст миру, унікальна конструкція, яка складається з 156-метрового сталевого каркасу, покритого склом. Вся конструкція спирається на чотири потужні опори. І розпочате та не доведене через політичних опонентів будівництво нового приміщення театру музики і драми, й ще багато-багато об’єктів, які так привертають до себе увагу.
Подорож Грузією завершив приємною розмовою з товаришем Леваном, мешканцем Тбілісі, якого не бачив понад рік після нашої спільної участі у євросоюзівському проекті в Португалії. На моє питання стосовно того, чим відрізняється Грузія з Міхо і без нього, отримав несподівану відповідь: «Амбіціями.
За часів Саакашвілі він і сам багато робив, й інших заставляв. Чиновникам доводилось працювати і думати на перспективу. Зараз же Грузія живе виключно сьогоденням і це не дуже добре».
Свою розповідь хочеться закінчити питанням до читачів. Якщо грузини змогли довести всьому світу свою силу, то чим ми гірші і коли ж ми, українці, нарешті перестанемо очікувати на месію, а самі почнемо наводити лад у себе вдома? А дегрузинізація влади в Україні тим часом триває…
Матеріал опубліковано в газеті "Панорама" від 22 грудня.