Вітер майбутнього

Як у застарілих вітряках, та і у сучасних вітряних турбінах застосовується стародавній принцип перетворення сили вітру у енергію за допомогою обертання лопатей. Незважаючи на те, що вітер є відновлюваним ресурсом із величезним потенціалом, його замало використовують країни-сусіди Чорноморського регіону – Молдова, Грузія та Україна.

Вітер майбутнього: усе більш популярна серед чорноморських сусідів вітроенергетика може забезпечити нас чистим майбутнім

Грузія: великі інвестиції задля збільшення енергії

Проїжджаючи Ґорі, місто, розташоване приблизно за годину їзди від столиці Грузії Тбілісі, ми помічаємо попереду себе, одну за одною, шість турбін. Ми зупиняємося на шосе біля чоловіка, що торгує овочами із намету. Запитуємо його як дістатися до вітрових турбін. Чоловік одразу розуміє, що ми не місцеві, адже всі, хто тут мешкає знає про нову сільську дорогу до першої грузинської вітрової електростанції.

У Ґорі, на плато у горах Квернакі на висоті 824-872 метрів, дують сильні вітри. Експерти називають це місце одним із найбільш перспективних джерел енергії вітру у Грузії. Вітряна електростанція загальною потужністю понад 20 мегават (МВт) на рік була введена в експлуатацію у грудні 2016 року і стала частиною великомасштабного проекту «Вітряна електростанція Картлі» Грузинського фонду енергетичного розвитку, що фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Це важливе партнерство, що має на меті збільшення видобутку енергії з відновлюваних джерел в Грузії та зменшення залежності від імпорту енергії, особливо взимку.

25 гектарів землі, здебільшого державної, було виділено для шести турбін; однак, енергетичний потенціал цієї території дозволяє збільшити номінальну потужність до 150 МВт за допомогою встановлення 35 додаткових турбін потужністю 3,45 МВт кожна.

Електричну енергію, яку виробляють шість турбін, контролює персонал електростанції, який складається з фахівців компанії VESTAS та персоналу з місцевих громад.

Інженер Зураб Самхарадзе працює тут від самого початку будівництва. Відкриття вітрової електростанції надало йому можливість працювати неподалік від свого будинку та родини, яка мешкає у сусідньому селі. Охоронці адміністративної будівлі також мають постійну роботу і також мешкають неподалік.

“На всій цій території не було нічого, тут навіть не було дороги. Лише зрідка люди проїжджали до телевежі. Місцеві мешканці, які водили корів на пасовисько, боялися вовків, що полювали тут. Тепер ми маємо дорогу, робочі місця та електроенергію “, – з гордістю каже Зураб.

Торніке Казарашвілі, голова ради директорів Вітряної електростанції Картлі, стверджує, що вітроелектростанція у Ґорі виробляє 88 млн. КВт/год електроенергії, що є достатнім для забезпечення електроенергією близько 18-20 тисяч сімей.

Сьогодні Грузинський фонд розвитку енергетики розглядає будівництво ще трьох вітрових електростанцій. Вони будуть розташовані в селі Нігоза, Каспському муніципалітеті (до 50 МВт), у Сачхере (120 МВт) та у Зестафонійському муніципалітеті (150 МВт).

За даними Міністерства енергетики Грузії, країна має значний потенціал для вітрової енергетики із передбачуваною середньою річною потужністю у 4 млрд. кВт/г.

Молдова: популярна, проте недостатньо підтримана вітроенергетика

За три роки до того як турбіни були встановлені у Ґорі, перша вітрова турбіна з’явилася на півночі Молдови. Вона встановлена в полі в с. Бретушень Єдинецького району, була підключена до електромережі у квітні 2013 року і виробляє 1100 кВт щодня. Інвестиції в неї були приватними і склали 8,5 млн. лей (500 000 євро). Щороку турбіна виробляє 1,5 млн. кВт/г електроенергії, яка постачається в регіональну розподільну мережу SA RED Nord-Vest.

За три години їзди від Кишинева, столиці Молдови, ми в’їжджаємо до Єдинецького району і бачимо величезний вітряк з правої сторони дороги. Звісно, перше враження є суб’єктивним, але це, безумовно, щось інноваційне на тлі молдавського ландшафту. Висота конструкції становить 60 метрів, а потужність – 1,3 МВт.

Лише кілька кілометрів дорогою і далі ми бачимо ще декілька турбін: дві на околиці міста Купчинь, чотири – на території Купчиньського цукрового заводу та ще дві – на околиці Єдинецького району. Загалом, у цьому районі встановлено дев’ять турбін – всі за приватний кошт, їхня потужність складає 9,6 МВт. Минулого року у Єдинцях було встановлено вісім вітрогенераторів, а ще два наразі будуються. Населення Єдинецького району складає 18 000 осіб. Встановлені турбіни вже виробляють на 3 МВт більше за фактичне споживання енергії.

Основою нового вітрогенератора, який встановлюють на околиці міста Єдинці, слугує величезний циліндр. Ми можемо дістатися робітників легко, адже фундамент нової установки знаходиться на відстані близько 300 м. від головної дороги. Місце встановлення – сільськогосподарське поле, де ростуть помідори, перець та баклажани; фермери збирають останній цьогорічний врожай.

Іліє Мітрінюк, директор будівельної компанії, говорить, що ще кілька років тому він і гадки не мав, що будуватиме фундаменти для турбін. Сьогодні інвестори вже не залучають закордонних експертів, а, натомість, підписують контракти на установку з місцевими фахівцями.

Компанія вже побудувала основи для дев’яти турбін, які були введені в експлуатацію минулого року, а цього року будує ще три. Ця вітроелектростанція буде мати потужність 1,6 МВт.

Еколог Грігоре Мустяце, голова місцевої громадської організації Colaborare (“Співпраця”), стверджує, що нинішній інтерес до вітроенергетики та інших видів відновлюваної енергії пов’язаний з просвітницькою кампанією, яку вони проводили декілька років тому.

“Сьогодні Єдинці займають перше місце у виробництві зеленої енергії. Ми пишаємося тим, що змогли переконати людей вкладати гроші у цю галузь. Таким чином ми зменшуємо викиди CO2 у атмосферу та сприяємо поліпшенню якості життя людей”, – додав він.

Еколог шкодує, що  у Молдові відсутній “зелений” тариф, оскільки суб’єкти господарювання, які постачають енергію вітру, змушені продавати її за ціною нижче дійсної ринкової ціни на електроенергію.

Втім, північ Молдови має не найбільший потенціал для вітроенергетики, тоді як на півдні країни вітрові умови є кращими. Середньорічна швидкість вітру у Молдові складає від 6,5 до 8,0 метрів на секунду (м/с), але у Молдові ніколи не була зафіксована швидкість вітру вища від 8 м/с. На думку експертів, таким умовам якнайбільше відповідають турбіни 3-го класу (річна середня швидкість вітру 6.0-7.5 м/с) з висотою башти 100 метрів.

Експерт з енергетики, професор Іон Собор з факультету енергетики Технічного університету Молдови розповідає, що ситуація з електроенергією є критичною в Молдові, оскільки тут виробляють лише 18% споживаної енергії, тоді як майже 80% енергії отримують від самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки. Якщо Придністров’я вирішить заблокувати електропостачання внаслідок загострення конфлікту з Кишиневом, Молдова залишиться знеструмленою. Саме тому розвиток джерел відновлюваної енергії – гостра необхідність для Молдови.

“На жаль, на півночі країни є лише декілька турбін, які були придбані вже не новими та наразі є застарілими. Очікується, що у 2018 році, після набуття чинності Закону про сприяння використанню джерел відновлюваної енергії, буде оголошено перший державний тендер. Невідомо, яку максимальну потужність уряд схвалить для відновлювальних джерел. Говорять про 150 МВт або менше, але цей покажчик включатиме в себе усі типи енергії: вітер, фотоелектрику та біогаз. Щойно закон вступить у дію, мають з’явитися інвестори в цій галузі”, – прогнозує професор Собор.

За підрахунками експертів, регіони, які мають найбільший вітроенергетичний потенціал у Молдові, охоплюють близько 1830 км2, що становить менше 6% території країни. Загальна потужність турбін, які можна тут встановити, складає 9151 МВт, але цю потужність неможливо буде повністю використати, оскільки вона перевищує як наявні технічні можливості електроенергетичної системи, так і поточне споживання електроенергії Молдовою.

Україна: свобода мати власну електроенергію

Незважаючи на прогнозований дощ, ми ризикнули поїхати з Одеси у Миколаївську область, яку вважають зоною високого вітрового потенціалу в Україні. Нас супроводжував Віктор Лопухов, молодий електротехнік, з яким ми познайомилися в Одесі. Захоплений відновлюваною енергетикою, він з ентузіазмом розповідав про свободу мати власну електричну енергію, не турбуючись про те, що хтось може відключити її через політичні причини.

П’ятнадцять років тому заради додаткового заробітку Віктор прийняв пропозицію друга попрацювати агентом з продажу сонячних панелей. Він нічого про них не знав і просто цитував деталі, що вивчив напам’ять з виданої листівки. “Звичайно, ніхто не хотів нічого купувати у такого продавця, як я”, – зізнався він.

Щоб переконати людей, Віктор вирішив дізнатися більше інформації про цю тему та відкрив для себе нову сферу, яка поглинула його. Незабаром після цього Віктор наважився розробити свою першу сонячну панель. Ця спроба не вдалася, але він не здавався і пізніше знов почав проектувати і будувати сонячні батареї. “Дехто називає мене винахідником, інші кажуть, що я ентузіаст, але я вважаю себе інженером”, – каже чоловік. Десять років потому він вирішив здобути університетську освіту у цій галузі.

“Встановленню вітрової турбіни передує вимірювання швидкості вітру за допомогою 100-метрової антени протягом одного року. Якщо результати позитивні, будують вітрову електростанцію”, – продовжує Віктор.

Приблизно за півгодини їзди ми дісталися ланів села Тузли Березанського району Миколаївської області. Було хмарно, прогноз обіцяв дощ, тому ми поспішили запустити дрон, щоб відзняти п’ять вітрових турбін. Менш ніж за годину настане вечір, і люди почнуть вмикати світло у своїх будинках. Їхня енергія – екологічна, вироблена вітровою станцією.

Населення Тузлів налічує 920 чоловік. Будівництво вітроелектростанції на землі громади зробило село знаменитим. П’ять турбін, кожна потужністю 2,5 МВт, є частиною більшого проекту “Очаківська вітрова електростанція”. Елементи обладнання були виготовлені в Україні за ліцензією німецької компанії Furlender Felbermayer Wind Logistics.

Голова сільської ради Тузлів Ігор Рогальов зазначив, що інтерес до розбудови вітряних станцій у регіоні виник понад сім років тому. У 2010 році, після установки 10 турбін в Очакові, Українська Вітроенергетична Асоціація запропонувала поширити проект на Тузли, і вже у серпні 2012 року вітрова станція була введена в експлуатацію. Хоча громада очікувала якихось зисків від самого початку, в перші чотири роки змін не відбулося, говорить пан Рогальов, оскільки не існувало жодного договору про визначення відносин між громадою та інвестором.

Але зараз все змінилося. Було впроваджене соціальне партнерство на 25 років, яке принесло селу такі переваги як  будівництво системи водопостачання, освітлення вулиць та благоустрій території довкола місцевого кладовища. Село стало привабливим і для інших інвесторів, які висловили зацікавленість у встановленні фотоелектричної станції на землі, яка не є фермерською власністю.

Загальна проектна потужність Очаківської вітрової електростанції становить 37,5 МВт і включає в себе дві вітроелектростанції: 10 турбін в селі Дмитрівка Очаківського району та 5 турбін в селі Тузли Березанського району. Загалом планується, що Очаківська вітрова електростанція матиме потужність 375 МВт. Проект знаходиться на етапі розвитку, згідно з інформації сайту Furlender Felbermayer Wind Logistics.

Значна територія України має великий вітровий потенціал: регіони Чорного та Азовського морів, територія Карпат, Закарпаття та Прикарпаття, райони верхнього Донбасу (наразі окуповані Російською Федерацією) та Дніпропетровська область. Українські інженери спеціалізуються на проектуванні, будівництві та експлуатації вітрових станцій, а компанії вже мають досвід виробництва вітроенергетичного обладнання. Розвиток вітроенергетики підтримується Верховною Радою України, в тому числі шляхом запровадження пільгового “зеленого” тарифу.

На думку фахівців, за 6-7 місяців експлуатації вітрова турбіна виробить електроенергії на суму, відповідну витратам на її будівництво та монтаж. Надалі, одна вітрова турбіна вироблятиме чисту енергію протягом наступних 25 років, потребуючи обслуговування максимум двічі на рік.

У 1996 році в Україні було розпочато державну програму будівництва вітроелектростанцій. За даними Національної академії наук України, вітряний потенціал країни складає 30 терават на рік, тоді як загальна потужність вітрової енергетики може досягти 16 ГВт до 2030 року.

Енергетична безпека чорноморських сусідів

Енергія вітру – це не лише власне джерело енергії, завдяки якому може зменшитися імпорт, а і чиста енергія без викидів газів з парниковим ефектом. Вітер, разом із іншими типами відновлюваних ресурсів, є важливим джерелом енергії, попри те, що його загальна доля є невеликою. Це одна з можливостей, які необхідно використовувати для зменшення зовнішньої енергетичної залежності трьох чорноморських країн-сусідів: Грузії, Молдови та України.