Слідами вікінгів: Шведська модель успіху

Колись великий французький філософ Рене Декарт сказав знамениту фразу «все пізнається у порівнянні». Глибину змісту цих слів починаєш усвідомлювати, коли бачиш, що менше восьми кілометрів розділяють Данію і Швецію. При цьому Ви потрапляєте в зовсім інший світ, який у певному сенсі виглядає на диво ідеально та не реалістично.

Але за образом країни з одним з найвищих рівнів життя населення ховається й чимало протиріч, які сильно кидаються у вічі.

Шведський статус-кво

На сьогоднішній день Швеція є доволі миролюбною країною. Країна ще з далекого 1949 року співпрацює з НАТО, але при цьому правлячі політичні еліти, як і звичайні шведи, вирішили залишити державу нейтральною у потенційній війні. Саме тому про статус члена Північноатлантичного альянсу навіть не було мови. Ситуацію, на диво, змінили події, які у 2014 році трапи-лись… в Криму. Після анексії півострова урядовці північного королівства заговорили про потребу долучення до НАТО. Причин кілька і одна з основних – Росія, агресивної політики якої побоюються європейці.

Попри образ країни, яка є нейтральною у протистояннях, є один факт, який викликає серйозний дисонанс. Згідно різних досліджень саме Швеція є одним з головних постачальників зброї у військових конфліктах, які відбуваються по всьому світу.

Розмірковуючи з місцевими про нову хвилю міграції в Європі, закарбувались в пам’яті слова молодої жінки років тридцяти п’яти, яка розпочала свою розмову з вибачень. На її думку, аморально та не правильно спочатку продавати зброю для різних режимів, а потім думати як вирішувати проблему з мігрантами в Європі.

Консервативна модель успіху

Сьогодні цю країну з упевненістю називають країною соціалізму, що переміг, або ж країною капіталізму з розвинутим соціальним захистом – медицина коштує копійки, розвинуто промислове виробництво, високий рівень зайнятості населення та низькі показники криміналу, вісімдесят відсотків населення Швеції має рівень доходів вище середнього у порівнянні з іншими країнами Європи. Тож охочих переїхати туди щороку стає все більше.

У шведській мові є слово «лагом», яке не піддається перекладу, але якнайкраще пояснює менталітет шведів. Воно пояснює всю сутність шведів. «Лагом» означає «стільки, скільки потрібно; не більше й не менше, а так, щоб було достатньо».

Усе своє життя і побут шведи будують за принципом «лагом» – без перебільшень та надлишків. Проте з комфортом та зручностями. Вони ніколи не покладуть багато до тарілки – краще ще кілька разів підійдуть до столу, їм байдужі розкішні вілли у стилі «Пшонка-стайл», вони не куплять друге авто без потреби, навіть якщо є фінансова можливість придбати дуже модний та дорогий автомобіль. В інтер’єрі в них усе практично. Ну і, звісно, дивують паркани, точніше їх повна відсутність. За кілька хвилин, стоячи біля будинку, можна оцінити все, що в ньому є. Але схоже шведи не особливо на це зважають.

Хмарочос у Мальме довгий час був найвищою будівлею Скандинавії

Вони не розуміють, як це – не брати участі в житті країни, у виборах. У них вісімдесят відсотків людей ходить на вибори. Це дуже високий рівень розвитку громадянського суспільства – коли на твоїх очах відбувається щось неправильне, а ти з цим не миришся. Шведи ніколи не обуряться в очі, але зателефонують до податкової й попросять перевірити сусіда, який, на їх думку, живе не за доходами. Й податкова перевірить. Тобто таке ставлення: «Я хочу жити у гарному суспільстві, отже усі, хто порушує закон, мають бути покарані».

Але при цьому, контактуючи зі звичайними скандинавами, є відчуття закритості та побоювання тих, з ким вони спілкуються. Відчувається, на скільки Швеція більш консервативна, натомість Україна – більш прогресивна. В цих краях не звикли нікуди поспішати. Якщо ми з Вами поговорили про бізнес, й про щось домовились, то швидкої реакції не буде – може минути кілька місяців, поки шведи перейдуть від слів до діла. Якщо раніше – це розцінять, як поспіх. Усе має бути тихо, спокійно й розмірено. Це стиль їх життя, який серйозно контрастує з нашим.

Сусідський успіх

Загалом Скандинавія вражає своїм рівнем розвитку. Без сумніву, Швеція разом з сусідньою Норвегією грають головні ролі на цьому півострові. Якщо Данія та, зокрема, Копенгаген не виділяється дзеркальною чистотою, то з Швецією все навпаки. І не грає ролі чи Ви в столиці країни, чи десь на периферії. Знайти сміття на узбіччі – це справжній виклик. Причин цьому кілька та головна – це високий рівень свідомості шведів, які просто не дозволяють собі забруднювати навколишнє середовище. З іншої сторони держава разом з підприємцями побудувала таку модель переробки вторинної сировини, що для багатьох сміття стає додатковою можливістю заощадити або навіть заробити. Тому й не дивно, що саме ця країна, починаючи з 2012 року, заявила про імпорт сміття з сусідніх країн. Щорічно нащадки вікінгів забирають від сусідів близько 800 тисяч тонн сміття для забезпечення енергетичних потреб. Подібні успішні практики змушують сусідні країни активно рухатися тим же шляхом. Таким чином, сусідський успіх та конкуренція породжують нові блага цивілізації і не тільки.

«Ложка дьогтю в бочці меду»

Попри те, що Швеція виглядає утопічно ідеально, навіть в ній є чимало проблем. Одна з основних, яку виділяють самі шведи – це система освіти, яка має певний дисбаланс. Шведська модель виховання дитини фактично передбачає вседозволеність. Зізнатись чесно, коли спостерігав за тим, як діти в дитсадку невеличкого містечка прогулюються біля моря, не раз згадував наших суворих, але справедливих бабусь. Вихователі дозволяють дітям майже все, і це основна причина того, що в школі педагог для учня не людина-авторитет, а скоріше друг. Саме через це рівень освіти в школі дуже низький, а у ВНЗ – дуже високий.

У школі дуже толерантне ставлення до усього. Аж до того, що раптом учень чогось не вивчив – то хай, нічого страшного. Ніяких двійок чи покарань. Тож школа трохи розслаблена. А от у вищій школі дуже високі вимоги. Й після шведського ВНЗ спеціаліста візьмуть на роботу у будь-якій країні. Дуже велика різниця.

Наші пізнання Швеції дуже часто обмежуються двома фразами – шведський стіл та IKEA, але насправді ця країна багатогранна та вміє дивувати. Головне – кожному знайти в ній щось своє.

Матеріал вперше опубліковано в №17 газети «Панорама» від 10 травня 2018 року.