Міністр оборони доручив компетентним органам зайнятись Мукачівським аеродромом (ФОТО)

Минулого тижня на Закарпатті проходили масштабні військові навчання. Дуже тішить, що українське військо працює над підтриманням обороноздатності, адже по суті відновлювати її доводиться буквально з руїни. І провина в цьому лежить не лише на військових. Місцеві шахраї значною мірою докладалися до розвалу армії у всіх регіонах, намагаючись поцупити те, що «погано лежить».

Не обминула ця доля й військове майно в нашому краї. І ніхто не здивується, що в авангарді крадіжок армійського майна – міська й районна влади Мукачева.

Черговим підтвердженням цьому став візит в Закарпаття міністра оборони України Дмитра Саламатіна. Окрім безпосередньо військових навчань Дмитро Альбертович відвідав і колись славнозвісний Мукачівський військовий аеродром. Міністр був вкрай обурений тим, в якому стані знаходиться летовище, котре саме по собі було раніше і могло би бути надалі надзвичайно важливим стратегічним об’єктом оборони всієї країни. Масштаби розкрадання державного майна просто вражають. Де-факто все, що було на аеродромі на даний момент відчужено по відверто демпінгових цінах.

Головне, що кинулося в очі – злітної смуги більше не існує. Бетонні плити, з яких складалася ця смуга демонтовані і продані в приватні руки. Якщо до цього наявність твердого покриття ще дозволяла вести мову про потенційне відродження об’єкту (хоч для військових потреб, хоч в якості цивільного аеродрому), то тепер ця основна цінність зруйнована остаточно.

Важливо відмітити, що колишнє покриття злітної смуги – зовсім не рядові бетонні плити, котрі здатен штампувати будь-який завод залізобетонних конструкцій. Це вироби марки ПАГ-14 (6,0 х 2,0 х0,14 м.), класс морозостійкості F200. Саме це давало можливість приймати на летовищі не лише сучасні винищувачі МиГ-27 та МиГ-29 (вони були в розпорядженні 92-го винищувально-авіаційного полку, що базувався в Мукачеві), але й аеробуси классу Ил-62, Ил-76, Ту-204, Боінг-737.

Проте кого з мукачівського клану могли турбувати стратегічні інтереси держави, коли з’явилася можливість швиденько і тихенько набити жеби зеленими папірціми за рахунок того, що свого часу звели інші?

Отже, плити продано, причому за дуже заниженою вартістю, і наразі фірмами, що мають безпосередній стосунок до клану перепродаються за ціною в 5-6 разів вищою за ціну придбання. Отакий вигідний «гешефт по-барвівськи». Неважко уявити, скільки коштів втратила на цій оборудці громада міста.

Частина плит, до речі, ще знаходиться на території летовища. Відтак міністр оборони України дав доручення компетентним органам провести розслідування, щоб з’ясувати, яким чином стратегічний об’єкт, важливий для всієї держави, потрапив у комунальну власність Мукачева, а відтак став об’єктом дерибану.

Також, щоб здійснити необхідні дії для перешкоджання повній руйнації летовища, Д.Саламатін віддав розпорядження встановити тут цілодобову військову охорону – щоб блоки, котрі лишилися, не поцупили до з’ясування всієї обставин незаконного відчуження.

Варто також провести розслідування по подальшій долі виручених на розкраданні військового майна грошей. Адже є інформація, що кошти (а вартість оборудки складає 7 мільйонів гривень) були спрямовані на закупівлю бруківки… в іншій фірмі, що належить Балогам. Тобто маємо класичне відмивання грошей. Той самий злочин, за котрий вже відсидів немалий термін Павло Лазаренко. Але чи будуть покарані винні цього разу?