В Ужгороді в підтримку парку відбувся захід "LakeLikeFest"

27 червня, прибережні частини озера оточені свіжоскошеною травою, різнобарвними вивісками, палатками для рухливої малечі, захованими скарбами. Столи накриті пахучими різносортними фіалками, саморобними ляльками та яскравою біжутерією. Повітря пройнялося запахом бограчу. Далеко за межі парку сягнуло відлуння дзвінких голосів радісної малечі. Все це – дрібненькі частинки довгоочікуваної, важливої та великої для громади події – фестивалю «LakeLikeFest».

«У мене таких квіток 127 видів. Колекцію фіалок зібрала за останні два роки, – розповідає із захопленням любителька квітів Наталія Мушка, показуючи горщики із тендітними рослинами зацікавленим перехожим. – За фіалками потрібно ретельно доглядати, як мінімум, двічі на рік міняти глину, не забуваючи про поливання та удобрювання. У кожної квітки є душа, тому, інколи потрібно розмовляти з рослинкою та не забувати леліяти її листочки» .

У парку кожен творить свій цікавий епізод: хтось з фестивалю повертається із новими навичками, (еко-майстер-класи різноманітних виробів для дому і саду прийдуть на поміч усім не байдужим), інші – попоївши бограчу, треті - з новими фотографіями, а четверті – з бодіартом на обличчі.

«Можете спокійно приводити своїх дітей, залучати, нехай гуляють. Беріть карімати, сідайте, загоряйте, відпочивайте, – закликає одна із співзасновників ініціативи збереження паркуНаталія Маркова. – Запрошуйте своїх друзів. Підходьте, питайтеся про майстер-класи, ми все розкажемо. Цей фест для вас організували люди, що живуть поруч з вами, жодна політична сила участі в цьому не бере». Уся програма створювалася за принципом самоорганізації.

Головна мета «LakeLikeFest» – збереження рекреаційної зони, офіційного узаконення статусу парка. «Жаль, що формально парку не існує. Але ніхто з 1985 року не взявся довести до кінця оформлення документів. Сама громада опікується парком. У 2009 році було відведено громадою фінанси для закупівлі лавок. Та вони простояли недовго, обікрали парк. Неодноразово проводяться й озеленення території, та не завжди ефективно – дерева часто викошують, – пояснює заступник голови громадської організації Карпатського Агентства Прав людини «Вестед» Микола Яцков. – Це сигнальний фестиваль, для того, щоб побачили, що парк потрібен для людей, що їм потрібно десь відпочивати».

Фестиваль, незважаючи на похмуру погоду, тривав до вечора. За півдня громада встигла зібрати пожертви на потреби парку у розмірі 1264 грн. Але, громаду, окрім збереження парку, цікавить і доля хоспісу.

«Між двома церквами планують будувати хоспіс. Є приватна ініціатива керівника греко-католицької церкви. Сьогодні міська рада дала дозвіл тільки для розробки технічної документації. Це означає, що вони зробили проект і готують його для затвердження на сесії,  –   зазначає Микола Яцков – Але сесія не може затвердити, поки немає генерального плану. А він застарілий. Тому проводилося корегування цього плану 19 червня, але міський голова наклав вето. І це питання повторно висунуть на розгляд сесії, але тоді, коли вже з’явиться історико-архітектурний план. Немає антагонізму такого проти хоспісу. Хоспіс потрібен просто в іншому місці, або можливо, і десь у цьому парку, але він має бути настільки адаптованим, щоб не створював дискомфорту для людей».

За допомогою фестивалю «LakeLikeFest» громада Ужгорода має намір привернути увагу якомога більшої кількості людей до проблеми парку, зокрема, його майбутнього: буде тут і надалі зелена зона, чи хоспіс у центрі міста.