На Закарпатті живе і творить геніальний художник, картини якого свого часу дарували «сильним світу цього»

Навмисно вживаємо термін «крайнього», бо в авіації немає «останнього вильоту», а тим паче у мистецтві, де кожен, хто вміє і не вміє тримати пензель, апріорі вважає себе першим або, принаймні, у їх числі («каждый, кто не первый, тот у нас второй»!).

Отже, заключний матеріал з циклу про народного художника України Івана Михайловича Шутєва — мистецьку зірку і легенду Закарпаття в одній особі. Як зараз модно — два в одному, — йдеться у статті газети «Панорама» від 27 жовтня.

Почали шукати привід для зустрічі з Маестро. А хто шукає, той обов’язково знайде. Завтра, 28 жовтня, в Івана Михайловича день народження. Йому 83 роки. І хоча дата не «кругла», у такому поважному віці кожен день як Божий дар. Вітаємо!

Оскільки домашній телефон Шутєвих не відповідав, а номера мобільного ні в кого не вдавалося роздобути, нам «ніжно» почали натякати на непублічність, закритість від журналістів, ба навіть дивакуватість художника… Але все з’ясувалось дуже просто. Понад усе Шутєв, як свого часу і Бокшай, цінує найдорожче для митця — час; органічно не переварює хвалебних панегириків, оскільки вважає, що за художника мають промовляти його картини, а не солодкі слова. Ще Іван Михайлович не по роках рухливий, бадьорий, надзвичайно цікавий співрозмовник з доволі категоричними, але справедливими судженнями, які подобаються далеко не всім… Не терпить пустопорожніх балачок. Тому наша кількагодинна розмова, у ході якої я забув про блокнот і диктофон, смію сподіватися була цікавою і моєму візаві. Ось і вся «дивакуватість» потужного віртуозного художника з власною позицією і недолугі спроби його ізоляції.

Кожен, хто вперше потрапляє в майстерню-студію Івана Михайловича, знайомиться з його полотнами, яких неймовірна кількість, тривалий час перебуває у шоці від цієї земної краси, перенесеної на полотно. Це справжній мистецький храм! І як у храмі, тут є своя художня Біблія, яка і формою, і змістом нагадує Боже письмо. Її назва — «Іван Шутєв. Живопис». Це унікальне 436-сторінкове кольорове творіння побачило світ в ужгородському видавництві ТОВ «ІВА» у 2011 році. На обкладинці масивного, майже трикілограмового фоліанту, (це лише фізична вага, бо мистецька не піддається такому виміру) репродукція картини художника «Хліб», а уста підсвідомо повторюють: «Хліб наш насущний даж нам днесь…» У альбомі, подібного якому на Закарпатті ще бачити не доводилось, зібрані найкращі твори майстра, а також колекція з понад сто робіт церковної дерев’яної архітектури Закарпаття останніх десятиліть під назвою «Да святиться ім’я Твоє». На жаль, більше половини цих храмів у природі вже не існує, їх вдалося врятувати художнику, хіба що на полотні.

У передмові до видання, що вийшло трьома мовами: українською, угорською та англійською, Іван Шутєв пише: «Дякую Всевишньому за те, що я народився на благодатній карпатській землі, за те, що даровано мені талант, що мав я таких чудових вчителів, як Й.Бокшай, А.Ерделі, Ф.Манайло, В.Берец, Е.Кондратович, Ш. Петкі, і що мені пощастило працювати пліч-о-пліч з такими видатними художниками, як А.Борецький, А.Коцка, Г.Глюк, А.Кашшай, З.Шолтес. А ще дякую Богові та долі за те, що завжди, а особливо у тяжкі часи мого життя, поруч зі мною була вірна супутниця — дорога моя дружина».

Прочитавши це, в один момент визріла назва цього матеріалу, бо лише для справжніх шляхетних людей, яких називали лицарями — віра, честь і дама серця були понад усе!

А ще шляхетність Івана Михайловича проявилася у тому, що, бажаючи залишити по собі слід, він не став канючити гроші на книжку у можновладців і спонсорів, а проект профінансувала його сім’я. З таким обсягом альбому і поліграфічним виконанням — це кілька сот тисяч гривень. Коли ж один із чиновників дорікнув, що ми, мовляв, могли допомогти, чому ви не звертались, Шутєв з притаманною йому іронією відповів: «У мене болять ноги, а тому ні перед ким на колінах стояти не можу!» І це при тому, що його картини свого часу дарували Брежнєву, Кадару, іншим сильним світу цього. Угорський лідер Янош Кадар тричі персонально запрошував Шутєва у гості, але в того не вистачало часу — мусив малювати! Звичайно «дивакуватий»!

Про народного художника України, легенду образотворення Івана Шутєва — аристократа духу і лицаря мистецького світу можна і треба розповідати ще багато. І ми, сподіваємось, цю розповідь продовжити. Нікому не нав’язуючи свою думку, адже на колір і смак товаришів немає, можемо гордитись, що є сучасниками такого геніального митця. Про ці речі треба поспішати говорити зараз, бо Бокшай і Ерделі нас вже навряд чи почують.

… Ще знаменитий Штірліц вивів для себе, як математичний доказ, правило: найбільш запам’ятовується остання фраза. Отже, з Днем народження, Маестро!