У Мукачеві відбулося поетичне караоке "У вінок Кобзаревої слави"

Протягом віків титанічний образ Тараса Шевченка, його надзвичайна доля приваблювала до себе багатьох відомих майстрів пера. Поетична шевченкіана налічує сотні тисяч віршів: мало не кожен з українських поетів не стільки своїм вищим обов’язком, а більше – за покликом душі і порухом серця, вважає написати про Шевченка.

Власні твори, присвячені Кобзарю, звучали з вуст поетів нашого міста – членів літературного об’єднання „Рідне слово” на поетичному караоке „У вінок Кобзаревої слави”, приуроченому 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка.

Розпочала творчу зустріч Тетяна Туряниця, провідний бібліотекар відділу обслуговування Мукачівської міської центральної бібліотеки ім. О. Духновича з хвилини мовчання – вшановуючи пам’ять усіх, хто загинув у серці нашої держави, відстоюючи майбутнє України, поки:

...на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.

Присутні мали можливість почути поетичні твори мукачівців: Софії Малильо, Івана Чопея, Віктора Прокопенка, які читала ведуча заходу та з вуст самих авторів: Михайла Шушкевича, Юзефи Комарницької, Іми Микуліної, Гізелли Лімбах, Валентини Кушнір, Ярослава Січа, Вероніки Тищук та ін.

Аж двісті літ пройшло,

Як народився геній,

Великий син Вкраїнської землі.

Сьогодні в суєті буденній

Нам зіркою сіяє у імлі.

Ці слова належать перу Юзефи Комарницької, патріотичні вірші якої завжди звучать на загальноміських акціях, її поезії наповнені переживанням за долю України і вірою у краще майбутнє держави.

Роздуми над сучасними подіями звучать у рядках Ольги Стадник:

Зажурився Тарас, шапку зняв у задумі:

ХХІ століття, та реальні ті ж „Думи”…

Знову ситий голодного б’є, ще й карає,

Знову правда-покри́тка по світу блукає.

Знову люд весь піднявся: де ж ті Божі закони?

Чи в кайданах народу сидіти до скону?

Де ж та Правда святая, чом як чайка квили́ть?

Власні твори присвячені великому Кобзареві зачитав і голова літературного об’єднання „Рідне слово” Михайло Шушкевич, серед яких і вірш-присвята відкриттю пам’ятника Шевченку в Мукачеві:

Шевченко з нами! Як раніше

Весь повен сподівань і мрій.

Син України найрідніший

Постав у величі своїй.

Життя Кобзаря, його мрії, надії, сподівання зображені у рядках Марини Загородньої: „Кобзар прожив важке життя... Страждав за правду, за народ, за вільне всім життя...”

Гортаючи сторінки „Кобзаря”,

неначе перетворююсь у птаха,

який летить в далеке забуття,

до білої Шевченківської хати...

Читаючи ці слова талановита акторка, режисер-постановник багатьох вистав і поетеса Вероніка Тищук зізналася, що подихом для їх написання стала робота над виставою „Діти – дітям”, про дитинство Тараса Шевченка, участь у якій беруть юні актори та артисти Мукачівського драмтеатру.

Звичайно, сьогоднішня зустріч була наповнена співпереживанням тим, чиї рідні загинули останніми днями, тому гості читали і поезії, які написали під впливом власних емоцій.

„20-річний загиблий хлопець на Грушевського мріяв стати артистом і напам'ять знав вірші Шевченка, – з болем говорив Володимир Маслов, – до глибини душі мене вразила його відданість Україні, тому сьогоднішній вірш я присвячую Героям майдану”.

А Гізелла Лімбах, читаючи присвяти Шевченку наголосила:

Повір, незламний дух твого народу,

І нині бореться за волю, за свободу.

Настав той час, про що ти мріяв кожен раз,

Щоб вільною була Вкраїна, наче птах.

Завершальним акордом зустрічі стали слова поетеси Софії Малильо:

Ти навік, Тарасе, в нашій долі,

у боріннях, думах, майбутті.

Хай на подвиг душі наші кволі

поведуть діла твої святі!

Тетяна Туряниця, провідний бібліотекар відділу обслуговування Мукачівської міської центральної бібліотеки ім. О. Духновича