Мукачівці готуються до Дня Святого Мартина

Місто Мукачево в будь-яку пору року вражає своєю невимушеною, інтелігентною красою. А, особливо, восени, коли річка Латориця, поволі рухаючись, відбиває у своєму відображенні осінню блакить неба, коли через золотаво-багряне листя дерев пробивається ледь тепле проміння сонця, або спокійно-голубе небо враз потривожать темні хмари, з яких в одну мить почне падати рясний дощ. Разом із тим, місто ніби огорнуте красою гір, які наче вартові оберігають його.

Найцікавіше спостерігати за життям міста зранку, прогулюючись центральними вуличками милуватись його красою, коли воно відходить від сну і починає готуватися до буднів.

Місто прокидається. І що на нього сьогодні очікує, який настрій буде панувати в ньому? Думаю, тільки добрий. Адже воно – незвичайне. Мукачево - місто з прадавніми історіями та сивими легендами. Його величний замок, пам’ятники, архітектура, будівлі, його ошатна краса не раз заставляла митців написати музичний твір, чи відтворити красу Мукачева на полотні або описати віршованими рядками. Тут ніби витає дух доброти, щедрості, мудрості. І так, йдучи, ніби з минувшини, потрапляєш у сучасність, де у вуличних кав'ярнях, за філіжанкою ароматної запашної кави та свіжих випічок спілкуються і діляться новинами жителі цього міста.

Мукачівці горді за своє місто. Вони люблять його, бо є за що. Так, історично місто зазнавало поразки, але й неодноразово здобувало перемоги заради добробуту своїх нащадків, збереження його традицій. Тож мукачівці гідно тримають марку своїх пращурів для майбутніх поколінь.

Мукачево, як і кожне шановане місто, має власну символіку – прапор, гімн та герб, створення якого сягає своїм корінням у глибоку давнину, адже перша згадка про нього датована XIV століттям — добою панування в Угорському королівстві Анжуйської династії. Саме представники цієї династії почали запрошувати до найбільших міст своєї держави німецьких колоністів-купців та ремісників. Станом на другу половину XIV століття число мешканців у місті Мукачеві настільки зросло, що тогочасна правителька Угорщини королева Ержебет 22 травня 1376 року видала для міста грамоту, в якій було вказано право користування власною гербовою печаткою з образом Святого Мартина покровителя місцевої католицької парафії для скріплення юридичних угод купівлі-продажу виноградників.

У 1445 році Мукачево отримало право на самоврядування, так зване магдебурзьке право. Тоді ж було й підтверджено його герб із зображенням Святого Мартина.

Незважаючи на те, що у XIX столітті були внесені зміни в геральдику міста, сюжет герба залишився попереднім – із зображенням Святого Мартина. Новою стала лише його композиція, наближена до поширеної в західноєвропейських країнах іконографії означеного святого. Так, у 1844 році на печатці Мукачівської ратуші герб мав такий вигляд: у круглому полі печатки - святий Мартин в обладунку римського воїна, що сидить на коні й ріже мечем свій плащ, а біля коня стоїть навколішки напівголий старець-жебрак.

Вже, 13 серпня 1998 року Мукачівською міською радою було затверджено сучасний герб міста: закомпонований на щиті синього кольору, на якому зображений Святий Мартин – покровитель міста Мукачева в постаті Єпископа з щитом в правій руці, який відповідає легенді. Елементи на щиті меч та червона плащаниця притаманні особистості Святого Мартина.

За основу легенди про Святого Мартина є оповідь про те, як однієї осінньої днини легіон, в якому він служив наближався до французького міста Аміс. Солдатам було дуже важко йти, адже холодний вітер пронизував наскрізь. Раптом вони помітили напіводягненого чоловіка, який просив милостині. Але ніхто із солдат на жебрака не звертав уваги. Мартин, що очолював свій легіон, їхав на коні в пишній, довгій червоній накидці. Помітивши чолов'ягу, що просить милостині, він зупинився, взявся лівою рукою за свою червону накидку і гострим мечем відрізав її половину, потім швидким рухом кинув шматок накидки до рук жебрака. Після цього він дістав із сумки хліб і віддав його жебракові.

Цей благородний вчинок визначив все подальше життя Мартина. Згідно із легендою, в образі жебрака був сам Ісус, який тієї ж ночі наснився йому. Мартин залишив військову службу і прийняв християнство. Йому були притаманні доброта і дбайливість, піклувався про хворих, жебраків, голодних, за що отримав від народу додаток до імені — "Милостивий". Жоден святий не користувався такою посмертною славою у Західній Католицькій Церкві і не може в цьому відношенні зрівнятися з ним. Про шанування його свідчать тисячі храмів і поселень, що носять його ім'я.

11 листопада в багатьох країнах Європи відзначають День Святого Мартина, і традиційно, в цей день їдять смажену гуску, п'ють молоде вино, здійснюють пожертвування і готуються до поста перед Різдвом. А ще – роздають солодощі малечі. Це стосується і міста Мукачева, яке і є під покровом Святого Мартина. У цей день римо-католицька громада міста поклоняються цьому святому.

Та вже в минулому, 2012 році, почесним громадянином Мукачева Віктором Балогою, проректором Ужгородського національного університету, туризмознавцем Федором Шандором, скульптором Михайлом Колодко, журналістом Олександром Поповичем, керівником “Турінформ Закарпаття” Олександром Коваль та виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, з метою сприяння розвитку та підтримки народних традицій і звичаїв, вихованню молодого покоління в дусі поваги до своєї історії, формуванню духовності населення, любові до рідного міста було запропоновано започаткувати традицію щорічного проведення Мукачівського міського свята “День Святого Мартина в Мукачеві” із святковою ліхтариковою ходою дітей у пошуках Святого Мартина та проведенням театралізованої костюмованої програми, на що міським головою Золтаном Ленд'єлом було видане розпорядження № 551 від 19.09.2012 р. “Про проведення Мукачівського міського свята “День святого Мартина в Мукачеві”. І це свято вже стало традиційним, на проведення якого в цьому році ми очікуємо з 9 по 11 листопада. Протягом цих днів проходитиме багато цікавих заходів із дотриманням атрибутики свята.

Ми, мукачівці, гідно відсвяткуємо День покровителя нашого міста, до якого запрошуємо приєднатись і гостей нашого міста.

Ірина Петрус, головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики Мукачівського міськвиконкомуФото Петра Паровінчака