У Мукачеві пройшов творчий вечір композиторки і поетеси Мар’яни Лиховид

То лише зірки на небі спалахують миттєво. А людині, аби запалити свою зірочку, стати помітною, досягти тріумфу, самоутвердження, випадає пройти непростий і часом тернистий шлях. Та здібних людей Господь нагороджує багатьма талантами. Не обминула Його щедрість і Мар’яну Лиховид. Обдарував її талантами сповна, благословив на творчому небосхилі запалити свою потужну зірку. І сьогодні у її пісенно-поетичний здобуток неможливо не закохатися. Її пісні, вірші не можна слухати байдуже, відсторонено. Бо від душі композиторки, поетеси, заслуженої артистки естрадного мистецтва, члена Асоціації естрадного мистецтва України, члена літературного об’єднання «Рідне слово», лауреата багатьох конкурсів, як у нашій державі, так і за її межами (Мукачево, Ужгород, Дрогобич, Львів, Харків, Філадельфія, Нью-Йорк…), музикознавця Мар’яни Лиховид, збурюються почуття, змушуючи разом із нею -- творцем пісень та інструментальних творів, створених в естрадному напрямку, віршів, а ще – початкуючої художниці, – радіти, сумувати, тішитися, тривожитися… Вона та жінка, яка трудиться над своєю долею наполегливо й завзято і зробила себе сама.

У 16-й день літа на найпрестижнішій, найстарішій у нашім краї 114-річній сцені Закарпатського обласного державного російського драматичного театру, у місті над Латорицею, на повен голос зазвучала її, Мар’яни Лиховид, неповторна мелодія, найповніше розкрилися суть музики її життя, тональність і темп, відзначаючи здобуте вчора, сьогодні й заглядаючи в задумане на завтра. У тих півтора годинах її концерту стало місця щастю й болю, радості й тузі. Голос звучання Мар’яни Лиховид щирий, непідробний, сильний, як і кожен авторський твір. І відчуваєш душею, осягаєш розумом, що наділена ця миловидна жінка таким талантом від Бога, який не вміщається у ній самій. По-справжньому зазвучав він, відпущений з глибини серця на свободу – до глядачів і слухачів – мукачівців та гостей з інших міст краю, і, навіть з-за кордону, які прийшли цього недільного пообіддя в храм Мельпомени на побачення з талановитою композиторкою і поетесою, нашою сучасницею, знаною і в усьому напрочуд скромною, простою у спілкуванні, непідробною. Бо все у ній справжнє – щирий погляд, елегантність, спокій, невимушена усмішка. Її життя, творчість сповнені веселкових мрій, чистої світлої людяності, доброти та закоханості в наше чарівне, мальовниче Закарпаття, його працьовитих, мудрих, толерантних, не байдужих до пісні і всіх мистецьких жанрів гарних людей. Чи не тому струни її щедрого серця, краса душі струменять у поетичному слові, образі, мелодії особливо натхненно? І авторський концерт прозвучав чарівним дійством перед шанувальниками її таланту. Видно, й сама бажала зазирнути в свою душу – чи є там стільки пристрасної любові до життя, щоб сказати: «Моє серце на істиннім шляху!»

Не хвилюйтеся, привітна господине, спадок, одержаний від батька й матері, також композиторів, ви розвиваєте наполегливо й творчо, достойними творами поповнюєте спадок династійних талантів. Бо ви чарівна, спостережлива, з тонкою, дуже чутливою ніжною душею красива жінка, яка уміє всотувати самобутні аромати і ритми часу, і, як трудолюбива бджілка приносити їх у дарунок людям. А тому ваша пісенна і поетична творчість глибока й живильна.

…Народилася Мар’яна Лиховид у столиці України. Після аварії на Чорнобильській АЕС, її мама – Оксана Михайлівна, відвезла доньок подалі від радіаційного лиха, аж в Якутію в місто Нерюнгрі. А звідти два десятки років тому сім’я Лиховид повернулася в Мукачево, де в шкільні роки жила, вчилася Оксана Стецик (дівоче прізвище Оксани Михайлівни). Першою вчителькою, яка ввела Мар’яну в чарівний світ музики, була мама. Від неї перші паростки любові до слова і музики проросли у доньки. Бо ж кажуть: «яблуко від яблуні…».

В місті над Латорицею Мар’яна Лиховид закінчила першу дитячу школу мистецтв імені Степана Мартона по класу фортепіано і теоретичних дисциплін у талановитих викладачок Клари Павлівни Карцуб та Юдіти Ізидорівни Друбіч. Потім здобула перший у житті диплом, закінчивши Московське обласне музичне училище № 2 імені Сергія Прокоф’єва, згодом закінчила факультет історії музики у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка. Обдарована дівчинка свою творчо-концертну діяльність розпочала з семи років. У десятилітньому віці стала лауреатом обласного конкурсу юних композиторів. Понад два десятки років пісні та естрадно-інструментальні твори Мар’яни Лиховид виконують під час концертів, звучать вони по радіо й телебаченню з Ужгорода, Києва та ряду інших міст. Не можуть не звучати, бо народжує ця всебічно талановита жінка природну, душевну пісню, привабливу музику, яка й справді не тільки «будувати й жити допомагає», а й душевно відродитись. Вона пише музику та вірші переконливо й красиво, бо й сама гарна, пише ніжно, по-жіночому, бо чарівна, а ще уміє з непідкупною витонченістю, сповненою внутрішньої свободи і впевненості в собі, відстояти свою думку про жіночу долю, щастя, не боїться виголосити своє кредо: «Мені щастя на мить не потрібне!». Її девізом стали слова з пісні Юрія Богатикова – «Любити, мріяти, горіти – на те й життя дано!». Ось чому створене Мар’яною Лиховид є емоційним і викликає високі почуття.

У творчому доробку талановитої композиторки три пісенні альбоми – компакт-диски з піснями на власні вірші та твори українських і російських поетів – "Я – пісня", "Музика почуттів" і "Я подарую тобі цілий світ". З 2007 року вона виступає з авторськими концертами про які, за відгуками преси, можна простежити її унікальну особистість – відчути романтичне натхнення, уміння зосередити увагу слухачів на підтексті музичного твору. Особливо часто в рецензіях виділяють самобутній творчий стиль авторки, який відрізняється зрілістю, благородством мелодії, звуку, гармонійним звучанням, технічною досконалістю виконання, сповненими бездоганного смаку і творчої вишуканості. Як музикознавець за фахом п. Мар’яна активно друкується у пресі та інтернет виданнях з цікавими статтями на різноманітну тематику, а отже реалізує також і свій талант як музичний критик, журналіст. А ще вона – людина з чудовим почуттям гумору, весела і комунікабельна, водночас реаліст і романтик у житті.

Тому зустрічі у це недільне пообіддя з Мар’яною Лиховид чекали з нетерпінням. Серед тих, хто прийшов сюди, були начальник відділу внутрішньої політики Іван Лендєл, начальник відділу культури Людмила Ковач, мати Мар’яни Лиховид – Оксана Михайлівна…

І вийшла на сцену вона – чарівна жінка. Зал зірвався аплодисментами. Одяг її був позбавлений якихось надмірностей у прикрасах, що свідчило про зрілість композиторки, яка давно усвідомила – ніщо не повинно відволікати глядача від головного – музики. Чудовим прологом до концерту стала мелодекламація «Звучала музыка». На фоні зворушливої мелодії, яку майстерно з натхненням видобували Сергій Добош (скрипка) і Мар’яна Лиховид (фортепіано) дуже переконливо звучали слова артистки драматичного театру Вероніки Тищук (старшої).

Творчий вечір Мар’яни Лиховид (а це майже три десятки творів) не сліпив та не глушив глядачів децибелами ґвалту, стовпами вогню чи іншими дорогими режисерськими спецефектами. А на мукачівській сцені, дуже ефектно й вдало освітленій та забезпеченій належним звуковим супроводом фахівцями під керівництвом Олександра Шефера, буяла свіжістю, нуртувала первозданною джерельною чистотою свята пісня, глибока за змістом поезія, бо ж представляло їх, допомагало ширшому розкриттю пречистого сяйва мистецького таланту композиторки і поетеси живе суцвіття талантів: співаки В’ячеслав Журавльов, Олексій Тулюк, Вероніка Тищук (молодша), Діна Іваниця, натхненно читали її поезії артисти театру Руслан Аітов, Вероніка Тищук (старша), професійно виступили віолончелістка Ірина Жарська, танцівниця Анастасія Коропись… Глибокий слід залишили в серцях глядачів і шанувальників творчості Мар’яни Лиховид її, власно виконані твори, – вірші «Вы смотрели на звезды?», «Світло душі», «Утренний дождь», «Научитесь слушать тишину», «Счастливый миг», «Создавайте то, что будет после», пісні «Я музыкой живу», «Світ наших мрій» та інші…

Мар’яна Лиховид – людина-почуття, бо терпляче збирає найкоштовніші словесні скарби в душі своїй, слова з серця здобуває, і, збагачені буйноцвіттям її багатогранного таланту, віддає усе людям на радість, на щастя. Вона пише свої музичні і поетичні твори серцем. Не розумом, бо він може помилятися, а серцем, бо воно не схибить ніколи.

Олесь Гончар казав, що «Творчість вимагає повної самовіддачі, усіх сил душі, розуму, серця. Тільки в тому випадку вона може дати мистецтву, людям сонячні, золоті плоди». Так вона чинить і стверджує: «Я музыкой живу и буду жить, пока не оборвется жизни нить…». Бо для неї найвища життєва цінність: «Краса душі не в’яне, наче квітка, вона не знає старості кінця…». Тож «Радій життю, допоки серце б’ється, і розквітай, неначе квітка ця!». Поетичні твори, прочитані авторкою, Русланом Аітовим та Веронікою Тищук, мали великий успіх і виокремили героїню творчого вечора як колоритну особистість, бо в них закладена глибока філософія життя, найпотаємніші нюанси психології людських стосунків, в них струменить дивовижна природа нашого краю, споглянутого поетесою, композиторкою і максимально щиро передано на папір і покладено на ноти. Її вірші й пісні змістовні, а дар творчості слугує пробудженню в наших слухацьких душах дарів і плодів Святого Духа, робить нас кращими, добрішими, милосерднішими – і це означає надзвичайну цінність для нашого сьогодення. Кращі її вірші – благовісні й натхненні, ті, які оспівують природу, високі людські почуття. Ці вірші поетеси, попри будь-що, звучать завжди молодо, піднесено, натхненно, а покладені на музику будуть завжди з нами. Її пісням притаманна українська національна, хай і забарвлена у закарпатський колорит мелодика. В них – поетична основа, тобто є образ, глибокий зміст, світлі почуття, часточка душі самої Мар’яни Лиховид.

Відрадно, що не тільки власні твори облюбовує композиторка. Струни її серця зачепили вірші Віктора Дворниченка, Людмили Кудрявської, Вікторії Шпак, Юрія Корсака, Зоряни Лельо, і вона написала до них дуже проникливі мелодії. Усе, що представлялося на сцені, відбувалося в такій неповторній силі, що глядачі боялися пропустити бодай слово. Справді, тільки мелодії серця проростають любов’ю. Композиторка показала, що їй під силу й оркестрові твори, мелодії для скрипки й фортепіано, саксофона й фортепіано.

Творчість Мар’яни Лиховид різнопланова. У концерті прозвучали і обробка народної пісні, й жанр співаної поезії, мелодекламації, і музично-театралізовані сценки. Незабутнє враження залишилося від творів Мар’яни Лиховид, які допомогли донести до глядача майстер скрипки Сергій Добош і талановитий саксофоніст Дмитро Човрій, віолончелістка Ірина Жарська, талановита танцівниця, випускниця народного хореографічного колективу шоу-балету «Сучасник» Анастасія Коропись (хореографія Галини Біленко), учні театрального відділення дитячої школи мистецтв № 2 Крістіна й Ніколетта Мочані, Юлія Піняшко, Андрій Федів, Микита Бахтін під керівництвом Вероніки Тищук допомогли чудово розкрити жартівливі пісні «Ішов Миколай» та «Літо». Композиторка володіє майстерністю обробки й аранжування українських народних пісень, творів інших авторів. Сьогодні вона тісно співпрацює у цьому жанрі з ужгородцями – заслуженим діячем культури України, викладачем коледжу культури й мистецтва, талановитим саксофоністом і аранжувальником Олександром Ухачем, а також з аранжувальниками Русланом Талабірою та Віталієм Повханичем. Щирі оплески викликали романси «Не видеть вас» у виконанні Олексія Тулюка та «Ожидание» у виконанні гості зі Стрия Зоряни Лельо, обробка української народної пісні «Ішов Миколай» у виконанні Діни Іваниці, та власний твір (пісня) для дітей «Літо» у виконанні Вероніки Тищук (молодшої), також артистки театру.

Давно вже не було чути такої сердечної, щирої, людяної музики. Бо з естрадних підмостків, по радіо й телебаченню лунають, схожі одна на одну, убогі мелодійки на випадкові тексти, супроводжувані оглушливим акомпанементом. І раптом мелодія – чистий, дзвінкий, манливий струмочок пісень, написаних Мар’яною Лиховид. Відрадно, що серце її радіє життю, душа співає на повен голос, не змовкає ніде, ні за яких обставин. А ще вона шукає ту єдину мелодію, що найповніше розкриває зміст поезії, на який написана… Музика може з’явитися без поезії, як і поезія без музики. Та тільки коли відбувається злиття цих двох начал, народжується пісня, якої чекають, яка здатна проникнути в самісіньке серце глядачів і залишитися там назавжди.

Завершився концерт овацією, зал аплодував Мар’яні Лиховид стоячи. Її задарували квітами, зацілували шанувальники таланту. А потім, як кажуть авіатори, відбувся «розбір польоту». В дружньому колі із щирими вітаннями, добрими словами до композиторки й поетеси звернулися головний режисер театру Євген Тищук, редактор міськрайонної газети «Мукачево» Віктор Дворниченко, книговидавець і провідний письменник сучасності Мирослав Дочинець, очільник «Русского дома» Раїса Мойсей та інші. Вони відмітили, що в піснях авторки творчого вечора почуєш те, що серцю дороге, що живить і надихає кожного слухача в хвилини радості, і виліковує в хвилини журби. А тому її музика дуже потрібна людям. Промовці висловили впевненість, що Мар’яна Лиховид в найближчі роки ще не раз порадує нас своєю надихаючою на добро творчістю, новими поетичними, музичними і пісенними доробками, приємно здивує своїми новаторськими починаннями. І неодмінно, видасть книгу віршів, збірку пісень. Їй це під силу, бо Боже благословення і її натхнення одержали постійну прописку в її багатій душі й ніжному серці. А тому віриться, що ще яскравішими пелюстками розкриється і засяє її зірка, сповнена справжнього таланту. Не випадково свій концерт вона назвала власним поетичним рядком з вірша «Создавайте то, что будет после», який і є іі життєвим кредом.

Схвильована, але щаслива з успіху, Мар’яна Лиховид у відповідь сказала:

-Насамперед хочу подякувати директорам театру й другої дитячої школи мистецтв Юрію Шутюку й Мар’яні Кешелі, які допомогли приміщенням, музичними інструментами, реквізитом, Вероніці Тищук (старшій) за творчу співпрацю та всім, хто взяв участь у концерті, – виконавцям, завдяки таланту яких відбулося це хвилююче дійство, бо вони подарували глядачам часточку свого тепла і серця. Я щиро вдячна вам, мої дорогі друзі й щирі порадники, за віру в мій талант. Про себе скажу, що люблю те, що започаткувала, не зраджу своєї захопленості і буду наполегливішою у втіленні творчих задумів і планів…

Зрештою, це Мар’яна Лиховид і робить на правах свого таланту, Божого обдарування. І доля її винагороджує. А мукачівці співають цій чарівній, талановитій жінці величальну «На многая і благая літ»!

Михайло Бейреш, член Національної спілки журналістів України