Як живуть "капустяні бізнесмени" Закарпаття

Українське село Заріччя розташоване в мальовничому карпатському куточку між двома річками Боржава і Іршавка. За словами місцевих жителів, тут особливий клімат, який сприяє "городнього бізнесу".

Теплиці і капуста на кожному вільному клаптику землі вражають. Щорічно саме це село годує півкраїни цим овочем. Однак, щоб це приносило прибуток, люди трудяться цілий рік, практично без вихідних.

Місцевий, неофіційний, час від київського відрізняється на годину: господарі капустяних "плантацій" хочуть захопити якомога більше світла для роботи. За словами місцевих жителів, вони сплять не більше чотирьох годин на день.

Як розповідають мешканці Заріччя, в "капустяному бізнесі" трудяться цілими сім’ями, але своїх сил не вистачає, і тоді наймають на допомогу працівників із сусідніх сіл.

Проблем багато. "Село сильно зростає, а землю поділили, вона не росте. Уже її немає, практично нічого ділити. Я не знаю, що будемо робити, куди дітей подіти жити", - розповідає одна з мешканок.

Який же прибуток приносить капуста? "У нас вкласти тисячу доларів - це дві секунди", - каже місцевий житель Іван.

За його словами, більшу частину того, що заробляє сім’я, вони вкладають в розвиток виробництва: парники, розсаду, насіння.

А ще, як він каже, трапляються непередбачені обставини. Річка, на березі якої стоїть село, навесні часто розливається, і тоді всі теплиці покриваються річковим мулом. Урожай гине. У той же час, за словами Івана, держава хоче отримувати з фермерів гроші за використання річкової води для поливу.

"Багато потрібно заробляти на місяць, якщо багато дітей, - всіх на ноги потрібно поставити", - розповідає Іван. "Немає у нас відпочинку, наші люди настільки втомилися, що я не розумію, як буде далі. Якщо так триватиме, буде біда", - продовжує він.

Стабільності Іван не відчуває, тому продовжує працювати, забувши про відпочинок і відпустку, адже розраховує він тільки на себе, держава його захистити не може. "Найбільша допомога від них, коли вони нам не заважають", - говорить він.

У селі Заріччя велика школа. Директор з гордістю проводить екскурсію. За його словами, щороку в Заріччі народжується мінімум три класи. Молодші класи і справді заповнені, а ось в старших учнів не багато. Тут з розумінням ставляться до того, що діти повинні допомагати батькам в їх щоденній сільськогосподарській праці.

Щоб поговорити про життя села, кореспондент відправився до голови сільради. Над її столом - портрет українського поета Тараса Шевченка. "Незалежно від президентів, Шевченко буде завжди. І губернатори змінюються, і президенти, і голови сіл, а Шевченко як був, так і буде. Його мудрість нас надихає", - говорить голова сільради.

За її словами, жителі Заріччя - аполітичні. Крім того, тут мирно уживаються шість релігійних конфесій.

Ще одна особливість Заріччя - велике число далекобійників. Адже вирощений урожай потрібно доставляти споживачеві. Місцеві фури давно в селі не поміщаються і стоять по всій Закарпатській області. Інтерв’ю перевізники дають неохоче. Кажуть тільки, що "через те, що зіпсувалися відносини з Росією і Угорщиною, про стабільність вони давно забули".

"Я б ніколи не пішов воювати. За що воювати? За інтереси олігархів? Хто хоче жити нормально, по-європейськи, той працює", - говорить один з далекобійників.