Сьогодні відзначають одне з найбільших християнських свят

Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Здвиження, Здвиги) – одне з найбільших 12 християнських свят, що святкується християнами в пам’ять про знайдення хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа, яке відзначається 27 вересня.

Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста святій Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про Воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення.

Початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня — 14 вересня — відбулося врочисте Воздвиження віднайденого Хреста Господнього.

Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході – це повернення св. Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 році здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. У 628 році цісар Іраклій (610-641 роки) по своїй перемозі над персами знайшов св. Хрест і приніс його до Єрусалима, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтоді празник має назву: "Всесвітнє Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста". 

Оскільки празник Воздвиження нагадував Христове розп’яття і смерть та прирівнювався до Великої П’ятниці, то з найдавніших часів стало традицією св. Церкви в цей день додержувати суворий піст.

Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних свят.

У народі це свято називають значно коротше – "Здвиження" або "Здвиги". З цього дня птахи відлітають у вирій, настають холоди, «земля на Здвиження ближче до зими движиться (тобто рухається - ред.)». За народним уявленням, цього дня не можна ходити до лісу, оскільки у вирій не тільки птахи летять, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.

Але перед тим, як змії сховаються, має відбутися рада, на якій зобов’язаний відзвітуватися за свої вчинки кожен плазун. Ті, хто не порушив протягом року даної обітниці, мають право спочивати до наступного Руфа – 21 квітня, коли гаддя знову вилізає із землі; натомість такі, що вжалили людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх «не бере земля», а відтак нечестивців проганяють геть; це особливо небезпечне гаддя – воно кидається під колеса, нападає на людей. Тому, вірячи в таку легенду, дітям забороняли ходити до лісу, щоб не зустрітися з "шатунами", а також не провалитись у яму, де мають зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цілу зиму лизати з ними «гадючий камінь».

Як пише відомий український етнограф Василь Скуратівський "Місяцелік", таких чи подібних легенд в народі існувало безліч. Певною мірою вони виховували в дітей любов до природи, до всього живого, що оточує нас.

• Воздвиження Хреста Господнього: головні традиції та заборони