Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 310 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 17 400+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 15 800+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 15 000+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 1800+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!
  • Головна
  • Життя
  • "З батьком і ворога легше бити", – історія про батька і сина, які служать у 128-ій бригаді

"З батьком і ворога легше бити", – історія про батька і сина, які служать у 128-ій бригаді

"З батьком і ворога легше бити", – історія про батька і сина, які служать у 128-ій бригаді

128 бригада 17 квітня розповіла про двох військових, які захищають зараз Україну. Йдеться про Володимира і Миколу. Вони – батько й син.

ВІДЕО ДНЯ

Володимир служить вже півтора рокув 128 бригаді, він контрактник. "До того був у інших підрозділах, воюю з руснею з 2014 року, пройшов Дебальцеве". – розповів чоловік.

"Зі мною старший син, йому 19 років, теж контрактник і теж півтора року в нашій бригаді. Микола сам захотів у армію. Спочатку думав іти на строкову службу, але я запропонував – давай разом підпишемо контракт. Оскільки ми не командир і підлеглий, служимо в одному підрозділі. Минулого року разом були в ООС, а тепер тут – приглядаємо один за одним", – зазначив Володимир.

Реклама
Читайте також:
"Молотимо русню так, що аж паздіря летить..." – воїн 128-ї бригади

"А дома, на Тернопільщині, чекають молодші син і донька. Нам тут добре разом, у нас, слава Богу, все гаразд. Микола здібний, усе на льоту хапає. Думаю, він захоче залишитися в армії й після контракту. А я повернуся додому – треба доглядати за старенькою мамою", – поділився військовий.

Реклама

"Що мені найбільше запам’яталося за ці майже три місяці з початку війни? Мабуть, негода, – розповів Микола. – Коли йде дощ, тут справжнє болото, а воювати все одно треба – у будь-яку погоду, вдень і вночі. Я призвичаївся до служби ще в зоні ООС. Хоча те, що було, і те, що є зараз, – зовсім різні речі".

"Але з батьком і ворога легше бити!" – підсумував 19-річний Микола.

Скопійовано
Наш сайт використовує файли cookie
Для чого це нам потрібно