Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 300 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 12 300+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 15 500+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 19 700+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 1500+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!
  • Головна
  • Життя
  • «Хочу, щоб мій дім, моя країна були вільними», — офіцер 128 бригади про війну та завітне бажання

«Хочу, щоб мій дім, моя країна були вільними», — офіцер 128 бригади про війну та завітне бажання

«Хочу, щоб мій дім, моя країна були вільними», — офіцер 128 бригади про війну та завітне бажання

Пресслужба 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади продовжує розповідати про героїчних воїнів.

На черзі розповідь про Володимира (позивний Кабан), офіцера артилерійського підрозділу 128 ОГШБр.

— Мої безпосередні обов’язки — вибрати вогневу позицію й координувати вогонь артилерії. Ми економимо боєкомплект, тому стараємося бити прицільно. Не можу сказати, що влучаємо білці в око, але виходить цілком нормально. Багато разів розбирали своїми гарматами ворожі ВОПи (взводні опорні пункти), били піхоту й техніку. Недавно в «Ниву» прямо на ходу влучили. Снаряд вибухнув за два метри від неї, водій — 200, а вона ще й «Буханку» (повнопривідний мікроавтобус УАЗ) протаранила. Ми бачили все це з дрона.

По нас теж луплять — це війна, я пережив багато небезпечних епізодів. Якось їхав фронтовим селом і метрів за 150 в хату влучила російська авіабомба. Пролунав страшний вибух із феєрверком, а мене врятувала сусідня будівля, яка прикрила собою машину. Бомба рознесла житлову хату, сарай і хлів, але люди, що там були, вижили, обійшлися контузіями.

Читайте також:
Як 128 бригада готується до штурму та історія одного мужнього воїна

І танк по мені стріляв прямою наводкою. Я коригував вогонь своїх гармат із вишки й побачив, що за кілометр вийшов російський танк. Доповів командирам, і ті наказали негайно ховатися в укриття. Під вишкою стояли великі промислові ваги для зважування вантажівок із зерном, між якими була яма. Я крикнув піхотинцю й дівчині-медичці, щоб ховалися туди і сам швидко спустився й пірнув у яму. Тільки пригнув голову, як за два метри від ваг прилетів осколковий снаряд. Вибухова хвиля з осколками розбила стіну, напроти якої я стояв дві секунди тому. Танк ще потім пів дня по нас стріляв, ми ледве звідти вибралися…

Що в армії для мене найскладніше? Навчитися командувати підрозділом, знайти порозуміння з людьми. Для кожного бійця потрібен індивідуальний підхід, а це непросто. В ЗСУ зараз багато нових людей, які до війни не мали з армією нічого спільного. Але освоюються, дехто навіть контракт підписує. У нас невеликий підрозділ, який намагається жити дружньою сім’єю. Наприклад, недавно в сержанта донька захворіла, то ми всі зібрали гроші на операцію. В таких ситуаціях завжди допомагаємо одне одному, і люди це цінують.

Сам я з Тернопільщини, закінчив Львівську Сухопутну академію імені Гетьмана Петра Сагайдачного в 2021 році й по розподілу потрапив у 128 гірсько-штурмову бригаду. Я перший у нашій родині став кадровим офіцером і не жалію. Був у відпустці дома, бачив своїх однолітків, багато з котрих випивають, не можуть знайти роботу або з усіх сил намагаються відкосити від армії. То мені їх шкода… Моє місце тут — я воюю за свою країну. Бував за кордоном у різних країнах, там гарно. Але дома завжди краще, і я хочу, щоб мій дім, моя країна були вільними.

Раніше повідомлялось, що Володимир Зеленський на Закарпатті вручив військовим державні нагороди.

Схожі публікації

Скопійовано
Наш сайт використовує файли cookie
Для чого це нам потрібно