Воїн з Мукачева розповів про випадок на фронті

— Після мобілізації мене направили на навчання, яке тривало більше двох місяців. А далі ми виїхали в зону бойових дій і потрапили на «нуль» — два місяці утримували позиції за звільненим селом. До росіян — близько кілометра, вночі ми чули їхні розмови. Наш підрозділ закріпився в колишніх ворожих траншеях і бліндажах, тому ворог добре знав, куди бити. І постійно крив нас із різної зброї — арти, дронів, мінометів, БМП, танка.

Це були цілодобові обстріли. БМП завжди виїжджала серед ночі, після 2-ї години, й стріляла з автоматичної гармати. Її снаряди зрізали над нами дерева як лезом. А найгірший обстріл із танка, який лупив по нас із закритої позиції. Найближчий снаряд вибухнув за 10 метрів від нашого бліндажа, ми вціліли, але отримали контузії. Росіяни неодноразово йшли на нас штурмом, намагаючись відбити втрачені позиції. Ми відкинули їх, але під час цих штурмів кілька наших товаришів загинули. Серед загиблих і мій друг — міна влучила в бліндаж, де він сидів…

Одну з наших перезмінок (бойові групи час від часу міняються для короткого відпочинку) засікла ворожа розвідка, позиції закидав вогами дрон. А потім ще підключився автоматичний гранатомет.

Ми вже були відійшли, але один із товаришів затримався й отримав осколкове поранення в стегно. Забрати його звідти було непросто, тому що обстріл навіть посилився, але я поповз на позиції й відтягнув його із зони вогню. Потім евакуаційна група доставила пораненого до медиків, зараз із ним усе гаразд. Чи було страшно? Ні, тому що я не думав про страх, просто виконував свою роботу.

Сам я з Мукачева, до мобілізації працював на меблевій фабриці. Дома чекає дружина. Я стараюся не говорити з нею про бойові задачі, щоб занадто не переживала…

Раніше у 128-й бригаді розповіли про мужній вчинок воїна з Мукачева.