Історія закарпатського воїна, який втратив ногу на передовій, але продовжує боронити країну

В інженерно-саперний батальйон «Тиса», який свого часу створювався для ліквідації наслідків стихійних лих, звідси й позивний. Це вже згодом Василь став ліквідатором ворога. Це був 2013 рік, а вже наступного він боронив Україну на сході, — розповідає служба зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП.

«Це було біля Станиці Луганської, — каже Василь, — сам був за кулеметом, прикривав відхід групи, і тут відчув біль в плечі. Крові не було, але коли провів рукою, то відчув, що за щось зачепився — з тіла стирчала ворожа куля калібром 12,7 мм».

Після лікування та реабілітації деякий час працював у військкоматі, але відчував, що все ж саперна справа справжнє його покликання. Повернувся до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у ліквідації наслідків підриву складів боєприпасів у Балаклії та Калинівці, здійснював знешкодження, розмінування, знищення вибухонебезпечних предметів.

Про свою службу під час повномасштабної війни Василь говорить мало, загадково всміхаючись: «Виконував різні завдання. Робив роботу й у тилу ворога». Пригадує, як зупинив просування техніки підривом мосту. «Керівництво прислуховувалося до думки. А дехто з офіцерів були здивовані, коли дізналися, що я сержант», — з усміхом каже Likvidator.

16 червня… Потрібно було прочистити шлях для штурмової групи. Міна була занадто глибоко вкопана в землю і металодетектор її не виявив. Важке поранення. Згодом втрата ноги.

В лікарні натрапив на допис актора Віктора Гевка про можливість безкоштовного протезування у Сполучених Штатах. «Я йому написав і отримав відповідь, що треба заповнити анкету на сайті і лікар сам обирає пацієнта. Надійшла позитивна відповідь від PROTEZ FOUNDATION». Уже коли приїхав в Штати, познайомився з лікарем. Яків Градінар підійшов і каже: «Здоров! Ти з Севлюша?» Виявилося — земляки. Я йому тоді зізнався, що трохи схитрив, бо з моменту операції пройшло лише місяць, а за правилами мало бути не менше трьох. Але все вирішилось. Зараз веду активний спосіб життя. Коли є можливість — бігаю по кілька кілометрів».

Сьогодні головний сержант Василь Likvidator служить в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпаття старшим інструктором відділу рекрутингу та комплектування. Багато спілкується з учнівською молоддю, радіє, коли старшокласники обирають шлях військового.

Особливістю служби Василя є допомога охочим потрапити на службу за контрактом.

«Раджу брати рекомендаційні листи в підрозділах, в яких хочете служити. Далі я вже направляю у навчальний центр і слідкую, щоби потрапив у той підрозділ, який і дав відношення. Не повірите, але навіть стосовно працівника ТЦК працює „сарафанне радіо“ — один спробував, побачив, що я відповідальний і мені можна довіряти, й радить друзям».

Охочі не тільки українці, багато іноземців — французи, американці, індуси, японці. «Грузини взагалі часто мене за свого сприймають», — сміється Likvidator.

«Чому важливо боротися? Якщо „руський мир“ зайде — він знищить всю українську націю. Для них правил не існує — вони все нищать. Якщо ж підемо на поступки і віддамо хоча б частину України, вони все рівно не зупиняться.

Хто ж як не самі українці будуть захищати свою землю?!

Знаєте, якщо іноземці воюють… Американці, іспанці, індуси, японці, інколи досить заможні, як-от лікар із Франції. Хто тільки не був. І вони розуміють, особливо громадяни Грузії та країн Балтії, що на Україні росія не зупиниться. Їхній приклад мотивує й нас. Коли ці люди залишають свої сім’ї, ідуть воювати з руським миром, то й декому з українців варто задуматися».

А що ж із пістолетом від Буданова? У відповідь на питання щодо іменної зброї, Likvidator тільки загадково усміхається.

Раніше воїн 128 бригади розповів про війну та як ставиться до чоловіків, які в тилу.