Воїн 128 бригади розповів про війну, порятунок побратима та як отримав поранення
У травні минулого року Сергій, 34-річний мешканець Хмельниччини, по мобілізації потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду й відтоді служить солдатом у штурмовому підрозділі.
До розподілу в бойову частину він місяць навчався на полігоні, однак тут теж пройшов серйозне тренування і тільки після нього почав виконувати бойові завдання, — розповідає пресслужба 128 бригади.
ВІДЕО ДНЯ— На тренуваннях я вивчав зброю і знайомився з товаришами, звикав до них, проходив злагодження, — розповідає Сергій. — Ці тренування виявилися набагато кориснішими, ніж у тилу на полігоні. А далі почалися бойові виходи. Перший — тримати колишні ворожі позиції, які в ході штурму відбили товариші з сусідньої роти. По нас щільно працювали міномети, АГС (автоматичний станковий гранатомет) і дрони. Один із товаришів загинув від дрона, не встиг сховатися…
РекламаСам Сергій також неодноразово ризикував життям, він двічі був поранений на бойових позиціях.
— Під час бою в товариша влучили з кулемета — одна куля пройшла навиліт, одна залишилася в ньому, — продовжує Сергій. — Ми виводили його, і тут нас обстріляли з міномета. Я почув свист міни й встиг опуститися на коліна, а вибух приклав мене до землі. Міна вибухнула зовсім поруч, осколки полетіли прямо в мене. Врятував бронежилет 6-го класу. Один осколок влетів у спину, до половини прошив плиту й застряг, інший у лопатку, теж прикриту бронежилетом, ще один у сумку. Усі три — в захищені ділянки тіла. Осколки невеликі, але коли влетіли в бронежилет, було таке враження, що мене огріли по спині кувалдою. Встаю після вибуху — руки-ноги цілі — Боже, я щасливий!
РекламаЩе одне поранення Сергій отримав, коли йшов на позицію міняти хлопців і віз провізію, боєприпаси й пальне.
— Ми йшли після півночі, боєприпаси, провізію й пальне котили на візку, але дрон нас вирахував. І двічі відпрацював скидами. Перший скид — мене лише трохи «пошкрябало», і добре, що я не кинув тачку. Бо під час другого скиду тачка прикрила мене, прийняла основний удар. Осколками посікло консерви, колеса, пробило каністру. Ще кілька осколків влетіли в ноги. Це було неважке поранення, ми навіть докотили тачку до позиції (5 літрів бензину витекло, але 15 ми таки доставили на місце, щоб можна заряджати рації від генератора). Оскільки поранення було неважким, а вже починало світати, евакуювати мене вирішили наступної ночі. Хлопці знайшли в зруйнованій хаті крісло, приладнали на ту ж тачку й вивезли мене до точки евакуації, де чекав багі.
Місяць Сергій лікувався після поранення, відтак знову повернувся в підрозділ і продовжує виконувати бойові задачі.
Реклама— У нас у відділенні всі мобілізовані, жодного контрактника. І я разом із хлопцями помаленьку звик до служби. У нас командири хороші, вони цінують бійців. А товариші такі, що на кожного можна покластися без жодних сумнівів.
