В Ужгородському ляльковому театрі показали "Лева у пастці" (ФОТО)

11 листопада в Закарпатському академічному обласному театрі ляльок “Бавка” для ужгородців була представлена вистава Ольги та Олександра Матей “Лев у пастці”, у виконанні народного українського театру ім.Ярослави Бандурович (м. Берегово).

Прем’єра цієї постановки ще у червні цього року на Всеукраїнському театральному фестивалі “Від Гіпаніса до Борисфена” в місті Очаків Миколаївської області отримав друге почесне місце.

Цього разу показ вистави в Ужгороді був присвячений світлій пам’яті Президента міжнародної ради “ВІЖИ–3000” Юрієві Гецку, людині, яка до останнього подиху свого життя працювала на благо свого краю, була патріотом Закарпаття. Своїми спогадами про нього поділилися його друзі: журналіст Михайло Папіш, член Міжнародної ради “ВІЖИ–3000” Іван Шпеник, актор народного українського театру імені Ярослави Бандурович Іван Чегіль виконав пісню про Берегово.

"Лев у пастці" – це соціально-побутова драма на дві дії, спеціально написана режисерами театру для участі у конкурсі. Вистава торкається вічної теми – взаємовідносин батьків і дітей, що піднімається у світовій літературі вже не перше століття. Події вистави відбуваються у звичайній українській родині в період 70-х–90-х років ХХ століття, коли ламається радянська політична система, розпадається одна з останніх імперій світу – Союз Радянських Соціалістичних Республік, народжується нове суспільство, що базується на інших світоглядних засадах і принципах. Це період в історії України, Закарпаття, коли руйнуються традиційні устої, звичаї, спосіб життя, формуються нові взаємовідносини між людьми, нові моделі поведінки, спричинені капіталізацією держави, побудовою ринкової економіки, яка, нажаль, до нині так і не добудована і потребує докорінної реконструкції.

Сюжет вистави досить простий і типовий для пострадянського суспільства. П’єса розпочинається з весілля немолодого вже журналіста з дівчиною. Вони кохають одне одного. Мати дівчини, в будинку якої живе молоде подружжя, вважає, що її донька достойна кращого чоловіка і всіма силами намагається зруйнувати шлюб, розлучити подружжя, принижує людську гідність зятя.

Ситуацію ускладнює й політико-економічна ситуація в Україні кінця 80-х; економічна криза, інфлянція, безробіття. Головний герой Іван змушений, як і десятки тисяч українців, йти на заробітки, залишивши молоду дружину з двома дітьми вдома. Заробітки не зміцнюють, а навпаки – руйнують сім’ю.

Згодом, в автокатастрофі трагічно гине Оленка, дружина Івана. Мати, яка жила для доньки і заради неї, у розпачі. Життя для неї втратило сенс. Іван одружується вдруге, але не може створити повноцінну сім’ю, не може забути першу дружину Оленку. Постійно відчуває свою провину перед нею.

Після довгих вагань Іван залишає другу дружину з сином і повертається у дім покійної дружини. Вистава закінчується примиренням Івана зі своєю свекрухою, яка врешті-решт усвідомила, що своїм втручанням у життя Івана й Оленки зруйнувала їхнє щастя.

П’єса "Лев у пастці" - це трагічна історія про загублене кохання, життя. Головний герой виявився неспроможним побороти обставини, що склалися, став жертвою переломного періоду в історії України, Закарпаття.

Відзначу професійну роботу режисерів вистави Ольги та Олександра Матей, гарну гру акторів. Події хвилюють, тримають увагу глядача в постійні напрузі. Оформлення сцени, музичний супровід – все продумано і вивірено, допомагає глибше розкрити образи героїв, створює певний настрій. Хочеться згадати акторів, які професійно зіграли свої ролі. Це Юрій Мельник, Інна Буяновська, Лариса Савко, Надія Матей, Ольга Радик, Мар’яна Попович, В’ячеслав Шалигін, Михайло Бабидорич, Микола Алечко та Іван Чегіль. Ведуча – Катерина Семенченко.

Вистава відбулася за підтримки управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації (начальник Юрій Глеба) та Обласного організаційно-методичного центру культури (в.о. директора Ганна Дрогальчук). Окремо висловили подяку директорові Закарпатського академічного обласного театру ляльок “Бавка” Мирославу Петію, який гостинно зустрів і прийняв творчий колектив.

Володимир Мишанич