Бедевля представила свою історію у книзі професора Михайла Тиводара

У сільському будинку культури відбулася презентація дослідницької праці, яка щойно побачила світ у видавництві “Граджа”. “Історія села Бедевля» - ґрунтовне видання відомого українського історика, професора УжНу Михайла Тиводара про свою малу батьківщину та її славетне минуле. Довгі десятки років автор вивчав документи, збирав свідчення односельчан, аби відтворити історичні віхи рідного населеного пункту. В результаті на 564 сторінках з’явилася монографія села, яка допоможе його мешканцям не лише краще пізнати минуле, а й уточнити власний родовід, дізнатися про культуру, звичаї, традиції і таким чином усвідомити свою роль та місце в процесах державотворення.

Відтак сільський голова Бедевлі Іван Рішко, до речі, який виступив ініціатором видання, коротко повідав про задум книги, подякував організаторам та спонсорам за сприяння у друку та всім, хто чимось допомагав автору в зборі та опрацюванні матеріалів.

І вже, як наголосив у своєму виступі сам Михайло Тиводар, зібрати їх було не так просто. Робота над книгою розпочалася ще у 60 –ті роки, однак перші результати з’явились лише з настанням незалежності, коли відкрились доступи до архівів. Цікавим є той факт, що ознайомлюватись з документами приїжджало чимало бедевлян - емігрантів з-за кордону. Що, за словами автора, підтверджує генетичну міжпоколінну спорідненість людини з так званою малою Батьківщиною.

Адже, по яких би світах не розкидала нас доля, батьківська домівка залишається тим вічним оберегом у житті, до якого завжди тягнешся душею. Тож і саму книгу автор посвятив світлій пам’яті своїх батьків – Тиводара («Козини») Петра Васильовича і Тиводар (урод. Вайнагій) Оксани Іванівни.

- Історія села – це перш за все життя і доля самих людей, - зазначив автор.

І тому значне місце в своїй книзі відводить опису бедевлянських родин та окремим особистостям, які певним чином виділялися, мали вплив на громаду й розвиток населеного пункту. Для прикладу, так звані нямеші (немеші) були привілейованим суспільним прошарком і відносились до дрібної шляхти. І вперше документально шляхтич Немеш зазначається у 1542 року. Від нямешських родин пішли надалі такі прізвища як Тиводар, Рішко, Поп, Немеш та ін. Також у книзі подано повні списки мешканців села Бедевля, які: в 1940-41 втекли до Совєтського Союзу, загинули у роки Другої світової війни у складі угорської та чехословацької армії, пропали безвісти чи загинули у концтаборах тощо.

Звісно, і як було зазначено під час презентації, книга не претендує на наукову новизну та вичерпне висвітлення всіх сторін становлення села. В кожному її розділі йдеться про той чи інший етап розвитку села, коли воно перебувало у складі Чехословаччини, у роки угорської окупації, радянський період та часи становлення незалежності України. До речі, бедевлянці активно проявили себе у національно-визвольному русі, у 1944 році тут навіть дія сільська організація ОУН «Перемога», члени якої надалі були жорстоко покарані радянською репресивною машиною.

«Історія села Бедевля» побачила світ завдяки щедрій спонсорській підтримці мешканців села - Володимира Бабича, Віталія Дьордяя, Василя Костевича, Олега Палінкаша, Василя Поповича, Василя Рішко, Богдана Тиводара та ін. Виконком сільської ради, автор і видавці висловили всім їм щиру подяку.

Автору книги Михайлу Тиводару було вручено грамоту від голови Тячівської держадміністрації Івана Бринзяника та подяку від сільського голови Івана Рішка. Як зазначив учасник презентації, депутат Закарпатської обласної ради Олег Палінкаш видання є дуже важливим в плані вивчення минулого та творення майбутнього. Тож шануймо все, що залишили нам наші діди-прадіди і збережімо спадок для підростаючого покоління!

Любов Немеш