На Виноградівщині люди бідкаються: урожай полуниці цього року видався не надто вдалим

Життя  31 травня 2013 року, 10:32 2366
Кожне село Виноградівського району славиться невтомними трударями. Люди, не покладаючи рук, вирощують різні овочі та фрукти. Запашними полуницями завойовують ринок Широке та Букове. Якщо в першому селі градом збило всю городину, то Букове понесло менші збитки. Журналісти завітали в це мальовниче село, аби дізнатися масштаби завданих їм збитків і вивчити ринок збуду червонобокої ягоди. У сімї Чейпеш на городі якраз кипіла робота. Господиня Зіта Іванівна зазначила, що ягоди в їх селі садять вже не одне десятиліття. Тож і вони з чоловіком йдуть в ногу з односельцями. Зіта ніде не працює, чоловік Яків Вікторович їздить на заробітки. Допомагають їм доглядати за городом мама молодої жінки Ірма Михайлівна, яка працювала кухарем у санаторії «Теплиця», а зараз на заслуженому відпочинку, та донечки – 12-річна Зіта та 11-річна Каріна. – У нас 20 соток присадибної ділянки засаджені саме полуницями, бо в селі вважають, що іншу городину садити не вигідно. Та й звикли з роками до цієї роботи, а трудитися треба немало. Якщо за полуницями добре доглядати, то й плоди гарні будуть, і врожаєм рясним порадують. Оце у нас двохрічні саджанці сорту «Маршал». Вони врожаять навіть вже у перший рік після висадки, а садять їх, як відомо, у липні-вересні. Періодично саджанці вироджуються і їх треба поновлювати. Кожні два роки бажано скосити, аби навесні виросли молоді та здорові пагінці. Є сорти, які рясніють плодами і по 10 років поспіль, а деякі треба поновлювати частіше. Обробляємо лише від ґрунтових шкідників одразу після посадки. Коли починають цвісти – підстеляємо листям, аби плоди були чистенькі. Головне – полоти 2-3 рази на рік, а то й більше. Проте рік на рік не приходиться. Цей був не дуже сприятливим для червонобоких: град побив, дощ підмочив. Перший врожай цього року збирали 5 травня, але не багато. Перший хороший зрив для реалізації був 16 травня і реалізували по 25 грн. за кг. Здаємо оптом переважно на ринках Львова або вдома перекупникам. Другий зрив був 570 кг., а після граду – менше. Минулого року перший врожай збирали 23 травня, аби саджанці не постраждали від засухи, ми поливали (встановили крапельний полив). Можливо врожайність прискорило агроволокно, яким вкрили навесні перед заморозками. А в декого із односельців значна частина пагонів тоді повимерзала. Маргариту Бігун ми зустріли на придорожньому стихійному ринку. – Цей рік видався не надто вдалим для селян. Спочатку запізнілі морози «прорідили» городину. Потім те, що не вимерзло, збило градом. Та ще й хрущі поприкусували цілі кущики ягід із ще недозрілими плодами. У моєї дочки в Широкому 40 соток полуниць град за лічені хвилини зрівняв із землею, так само і картоплю, цибулю, квасолю, що висадила для власного вжитку. А в неї трійко діточок, один і них – інвалід. Вона працює в «Теплиці» молодшою медсестрою, а чоловік не раз повертався із заробітків незадоволений – виконану роботу оплатять лише частково. У мене із 6 соток – одне відро, та й те не можу продати. Тепер оптовики збивають ціну по 12 грн. за кг. Якщо раніше я збирала із своєї ділянки до 90 кг. за один зрив, то тепер – 6,5 кг. Холодні ночі + 6-11 градусів Цельсія для теплолюбних полуниць – то мізер. Ми коли вранці збирали врожай – аж в руки було холодно. Ось (показує руки – Авт.) – поліартрит собі заробила, а доходів – мізер. Обприскуємо лише Актарою від шкідників, а от якщо бачимо, що листочки починають скручуватися від хвороби – одразу вимикаємо цілі кущі і на їх місце висаджуємо нові. Підживлюємо лише коров’ячим навозом. Тож це – екологічно чистий продукт. Щодо овочів – все висаджуємо для власного вжитку аби вижити. Бо я народила і виховала 6 дітей, маю тридцять років трудового педагогічного стажу, 8 із яки була головою сільської ради, і отримую від держави 1300 гривень пенсії. Чоловік хворіє (переніс інсульт), тому у нас одна пенсія йде на ліки, з іншо, після того, як повиплачуємо комунальні послуги, залишаються копійки. От і живіт, як знаєте. Надію мали на полуниці, та й ті дощем змило, градом збило. Обіцяли виплатити компенсацію по категорії «діти війни», та й ті гроші вже рік «застряли» в «собезі». Хліб печу, бо виходить дешевше. Раніше тримали поросята, курей, гусей, зайчиків, а зараз – ні, бо зерно купувати – пенсії не вистачить. Наталія Кобаль, Новини Виноградівщини
Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0