Інтерв’ю з головою Закарпатської ОДА Олександром Ледидою

Життя  24 грудня 2012 року, 16:03 635
За традицією, під кінець року ми підводимо підсумки, аналізуємо події та будуємо плани на майбутнє. Яким виявився 2012-й – у розмові з головою Закарпатської обласної державної адміністрації Олександром Ледидою. – Олександре Олександровичу, 2012 рік виявився доволі насиченим як у суспільно-економічному житті, так і в політичному. Чи вважаєте Ви себе переможцем року, що минає і як лідер політсили, і як керівник області? – Однозначно не вважаю себе переможцем, оскільки завдання посадової особи краю займатися тими проблемами, які є сьогодні, які були протягом року в області. Цей рік просто додав політичного колориту, тому що відбулися вибори до Верховної Ради України, до вищого законодавчого органу. Політичні баталії як на Закарпатті, так і в інших регіонах нашої держави були бурхливими. Але в той же час, такого представництва депутатів у Верховній Раді, яке сьогодні має Закарпаття, за всю історію незалежності ніколи не було. Вважаю, що Закарпаття перемогло, закарпатці стали переможцями, бо вони мають десятьох представників у Верховній Раді України. – Як просувається на Закарпатті реформування галузей? Адже є і багато негативних відгуків, зокрема, щодо закриття шкіл, лікарень… – Можу сказати одне – реформи ніколи не були популярними. Це стосується не тільки України, а й будь-якої держави, де проходять реформи. У той же час всі розуміють, що без реформ перспективи розвитку шляхом європейської інтеграції в України нема. Є вимоги, які ставить перед нами Європейський Союз. Для того, щоб досягнути європейських стандартів життя, ми повинні ці вимоги виконувати. 20 років в Україні йшла мова про реформи. Кожного року ці реформи начебто розпочиналися, а під кінець року – вибори. Чи то місцеві, чи президентські, чи парламентські. На цьому всі реформи і зупинялися. З 2010-го року розпочалося системне реформування держави Україна. Якщо говорити про реформи у медичній галузі. Ми розуміємо, що ті медичні послуги, які сьогодні надаються, нас не задовольняють. В той же час, ніхто не хоче втілювати новації. До прикладу: яка може бути медична допомога в сільській лікарні? Так, має бути амбулаторія, ФАП, де можна надати первинну допомогу. Але лікарня повинні бути забезпечена сучасним медичним, діагностичним обладнанням і кваліфікованими фахівцями, які б на своєму рівні відповідали за здоров’я пацієнтів. Ми до цього йдемо. З 1-го січня у нас буде централізована швидка допомога. Тобто гроші будуть розподілятися з обласного бюджету рівномірно на всі швидкі допомоги області. Для нас немає різниці - хворий у Рахівському, Міжгірському районах, чи у місті Ужгород. Кожен пацієнт має отримати повноцінну допомогу. Коли були розбалансовані районні бюджети, нестача грошей, багато людей скаржилося на несвоєчасний приїзд швидкої допомоги, застаріле обладнання, відсутність медикаментів. Тому ми вирішили змінити систему роботи швидких. Що стосується медикаментів і харчування у медичних закладах – ми єдині в Україні, де в обласних закладах пацієнти не платять за медикаменти. Для порівняння: у нас в обласних закладах для кожного пацієнта на харчування в день виділяється 22 гривні, по Україні – 12. Цим шляхом ми рухатимемося й надалі. – Переломним цей рік став для вищої освіти краю. Абсолютний вплив в цій сфері отримав Федір Ващук. Тепер два найбільші виші області - Закарпатський державний і Ужгородський національний університети у його підпорядкуванні. Кажуть, що він стовідсотково Ваша людина? – Я би так не говорив. Так, це була моя пропозиція Міністру освіти. Оскільки термін перебування на посаді попереднього ректора завершувався, треба було визначатися, хто з закарпатців (моя позиція була чіткою – це має бути тільки закарпатець) може взяти на себе таке навантаження. Це саме навантаження, а не бонуси. Федір Ващук до того, як стати ректором, пройшов усі щаблі професії. Його виш, який він створив з нуля, може бути прикладом у плані матеріально-технічного забезпечення, умов навчання, роботи. Була зустріч, Федір Григорійович зразу не погоджувався на посаду, та потім змінив свою думку. Тому його кандидатуру і було висунуто. На конференції шляхом таємного голосування його обрали ректором. Сьогодні він вже працює, має хороші зв’язки з Міністерством освіти. Зараз вирішуються питання щодо бюджету на наступний рік. Ми плануємо збільшити фінансування вишу на майже 30%. Якщо це вдасться зробити, значно покращиться матеріально-технічна база та умови навчання і роботи в університеті. – Тобто сильний менеджер має бути і в освіті. – Так, з цього все і починається. І стосується це як освіти, так і медицини. Моя думка – головним лікарем в лікарні повинен бути менеджер, а не хірург, чи терапевт. Хірург повинен лікувати - працювати у своїй спеціальності, терапевт – у своїй. А головний лікар має забезпечити нормальні умови роботи як хірургу, так і терапевту – Чи не найскладнішою залишається ситуація у сфері будівництва. Дехто вже записав житловий масив для переселенців мешканців Солотвина у Тереблі до довгобудів. Це стосується і такого довгоочікуваного хірургічного корпусу обласної лікарні. Обіцянки залишаються обіцянками. Чому? В області не вистачає коштів на такі важливі об’єкти? – Рік тому ми почали будувати новий об’єкт. Побудувати маленьке містечко: школа, садочок, приватні будинки, дороги, тротуари, системи водо-, газопостачання. Все це було зроблено протягом року. Було прийнято рішення про будівництво, адже алергологічна лікарня у Закарпатській області користувалася неабияким попитом. І лікування справді давало ефект для хворих. До лікарні приїжджали з усієї України, пострадянських країн, в останній час приїздило багато європейців на лікування. Тому, після відвідин Закарпаття, Президент України дав доручення щодо відновлення роботи алергологічної лікарні. Для цього спочатку були розроблені технічні умови, робляться проекти, дослідження. Це об’ємний процес роботи для зведення складного будівельного об’єкта, який буде знаходитися під землею. У першу чергу, це все для безпеки людей. Уже виконані технічні умови. З цього року геологи проводять дослідження. 5 мільйонів виділено з центрального бюджету для вивчення місць залягання солей, грунтових вод. Все необхідне для будівництва такого потужного об’єкта. Крок за кроком ми йдемо у цьому напрямку. Часто ми хочемо все і одразу. Проте є процеси і технології, яких ми мусимо дотримуватись. Повторюю, це дуже складний об’єкт під землею. Безпека людей, котрі будуть лікуватися – на першому місці. – Ще одна затратна галузь – дорожнє господарство. Водії нарікають на ями на шляхах, дорожники виправдовуються - їм самим боргує держава. Проясніть цю ситуацію. – Закарпатці мають їздити європейськими дорогами. Наші краяни знають, якими якісними мають бути шляхи, адже бачать їх за кордоном. У той же час, для порівняння можна взяти Тернопільську, Івано-Франківську область – які дороги там. Я однозначно не задоволений тим станом доріг, який сьогодні в області. Ця проблема залишається. Я думаю, наступного року вирішиться питання відновлення покриття полотна дороги Київ-Чоп від Нижніх Воріт до перевалу. Складніша ситуація з комунальними дорогами, тобто тими, що з’єднують села і тими, що всередині населених пунктів. Сьогодні на ремонт цих доріг справді не вистачає грошей. Та ми прийняли рішення, що розпочинаємо ремонти, причому не ямкові ремонти. Адже саме на ямкові ремонти йдуть чималі гроші, а ефекту від них дуже мало. Тому намагатимемося робити нове покриття, навіть на комунальних дорогах. Для збільшення темпів будівництва має бути більше коштів. – Як ви ставитеся до критики стосовно реконструкції Площі Народної? Противники такої ідеї вважають, що в Ужгороді є інші нагальні проблеми, на вирішення яких можна витратити кілька мільйонів. Це стосується і реконструкції історичних фасадів. – Робота критиків - критикувати. Вони критикують, і будуть далі цим займатися. Це набагато легше, ніж щось робити. Якщо ти нічого не робиш, то тебе й не критикують. Прийняте рішення, воно буде втілене у життя. Побачите, площа стане окрасою Ужгорода. А критики будуть далі критикувати. – Цьогорічна топ-подія це, безумовно, вибори. Ви очікували на такі результати, адже на карті Західної України, Закарпаття – єдиний регіон, продовжив кредит владі, довіривши, підтримавши правлячу партію? – Владі важко йти на вибори, тому що влада відповідає за все. Що б не трапилося на території Закарпатської області - за все відповідає влада. Якщо щось гарне - то ніхто не помічає, бо вважають, що це обов’язок влади. Якщо ж є недоліки у роботі, то це всіма висвітлюється, і в принципі це правильно. Щодо використання адмінресурсу, то скажу так: він використовується у всіх державах. Є влада, яка відповідає за роботу, вона представляє центральну владу у регіоні. Навіть посади голови адміністрації, міського, обласного голови – це адміністративні посади. Якщо людина очолює партію і займає адміністративну посаду, то це вже рахується адміністративним ресурсом. Справді, на Закарпатті рідко перемагає партія, яка представляє владу. Але цьогоріч справді так сталося. – Політологи та журналісти називають вибори поразкою Балоги. Віктор Балога фактично отримав 3 місця у Верховній Раді, між тим, позбувся посади міністра. Кажуть, що це теж політичні домовленості із Партією Регіонів. – Мені важко щось говорити з приводу політичних домовленостей, тому що… Якби були політичні домовленості, то він би залишився міністром. Є 450 депутатів і 17 міністрів. Квота депутата і міністра – досить різна. Він визначився, що йде у парламент. Гадаю, найближчим часом визначиться чи підтримує владу, чи опозицію. Нині третьої ситуації не може бути. Сьогодні – там, завтра – там. Найближчий час все розставить по своїх місцях. Перші кроки його у парламенті показують, що він більше в опозиції до влади. – Олександре Олександровичу, Ви не шкодуєте за своїм першим заступником. Нині він у парламенті. Чи визначилися з новим першим заступником? – Зрозуміло, що шкодую. Людина увійшла у курс справ, виконувала відповідну роботу на рівні області. Готовий був продовжувати рости, але треба пробувати на одному місці, на іншому. Робота у парламенті дасть Івану Івановичу більше досвіду, впевнений, що політичний ріст у нього ще попереду. Це йому як політичному лідеру додасть. Що стосується людини, яка прийде на його місце, так, вона вже визначена. Він пройшов співбесіди, усі необхідні документи вже направлено в Адміністрацію Президента, до Кабміну. Ігор Йосипович Свищо, який займав посаду голови Берегівської РДА, зарекомендував себе як хороший спеціаліст. Вважаю, що треба потрошки людину підіймати, більші завдання ставити. Я впевнений, що він з ними впорається. – Які три основні завдання Ви ставите перед собою у новому 2013 році як керівник області? – Передусім - продовження реформування галузі медицини. Область наразі демонструє хороші показники у цій сфері. Маємо на меті омолодити автомобільний парк «швидких», обладнання у автівках. Плануємо також покращувати рівень обласних закладів. Впевнений, що буде зданий в експлуатацію хірургічний комплекс обласної клінічної лікарні. Початок будівництва перинатального центру заплановано на початок 2014 року, але намагатимусь при зустрічі з Президентом порушити це питання, щоб вдалося почати на рік раніше. Що стосується освіти – складна ситуація щодо нинішнього рівня професійно-технічної освіти. Прийнято рішення: беремо окрему людину у департамент освіти і науки обласної адміністрації, яка буде займатися виключно питаннями професійно-технічної освіти. Наразі є велика потреба у спеціалістах, водночас, рівень людей, які закінчують профтехзаклади, не відповідає сучасним вимогам. – Як Ви святкуватимете новорічно-різдвяні свята? – Як правило, кожен новий рік я зустрічаю на Закарпатті у сімейному колі. Різдво святкуємо всією сім’єю разом – це наша традиція. Увечері йдемо до церкви, потім сідаємо до столу. Останні 17 років, десь 12-13 січня, всією сім’єю їдемо в Татри кататися на лижах. – Чи придбав губернатор краю подарунки своїм рідним? Які? – Важко відповісти, бо на жаль, у мене немає часу для цього. Не пам’ятаю, коли востаннє був у магазині… на жаль. Цими питаннями у мене займається дружина - уже не перший рік. Тому, впевнений, вона підбере подарунки, які сподобаються моїм рідним. – Яким повинен бути подарунок для Вас? Адже, людині у якої практично все є, дуже важко догодити. – Найцінніший подарунок для мене – це ті 3-4 дні, які проводжу із сім’єю. Я можу поплавати, покататися на лижах, поспати до 8-9-ї години спокійно. Спокійно повечеряти, посидіти в колі своєї родини. – Чого найбільше зичите у Новому році краянам? – Щоб домівки завжди були наповнені теплом, посмішками. Усе, що заплановано на 2013 рік, щоб вдалося реалізувати. Веселих, щасливих новорічно-різдвяних свят у сімейному колі. Прес-центр ОДА (за матеріалами каналу «Тиса-1»)
Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0