В обласному центрі Закарпаття виявили 56 “вогнищ” туберкульозної інфекції

Ужгородський міський відділ охорони здоров”я в рамках місячника боротьби з туберкульозом ініціював виїзне обстеження ромського населення мікрорайону Радванка з метою вчасного виявлення хвороби і попередження її розповсюдження.

А наприкінці місяця в найнеблагополучніших щодо захворювання на туберкульоз районах Ужгорода – на вулицях Тельмана та Пирогова – стартувала суцільна хіміопрофілактика ромських дітей, аби убезпечити їх від цієї недуги.

Удатися до такого кроку медиків спонукала непроста санітарно-епідемічна ситуація в місті з туберкульозу. Зокрема цього року проти відповідного минулорічного періоду дещо погіршилися показники по туберкульозу, виявлено більше занедбаних форм, каже Ірина Столярова, начальник відділу охорони здоров”я Ужгородської міської ради, що здебільшого є наслідком несвоєчасного проходженням дорослими ужгородцями флюорографічних оглядів (навіть при тому, що показник охоплення таким обстеженням в Ужгороді найвищий по області), пізнього звернення по медичну допомогу, переривання курсу хіміопрофілактики.

Непокоїть і те, що в місті зареєстровано 2 випадки активного туберкульозу серед контактних осіб. Усе це стало предметом розгляду на засіданні міської координаційної ради щодо боротьби з туберкульозом, яку очолює заступник міського голови Федір Апшай, 8 червня. Учасники зібрання, серед котрих був і голова обласного ромського об”єднання “Ромська зірка” Мирослав Горват (до речі, він єдиний із очільників численних ромських товариств відгукнувся на запрошення), були одностайні в тому, що ситуація вимагає посиленого контролю за організацією протиепідемічних заходів в осередках туберкульозної інфекції, яких у місті 56, включно з повним обсягом клінічних та рентгенологічних обстежень контактних осіб, проведенням заходів заключної та поточної дезінфекції в осередках захворювання, епідобстеженням та патронажем цих осередків згідно з планом оздоровлення.

А водночас, з-поміж іншого, було вирішено приділити особливу увагу ромському населенню, котре переважно й “дає” високий показник захворюваності. Зокрема місто звернулося з проханням до ОТМО “Фтизіатрія” про виділення пересувної ФГ-установки, яку поставили в одному з найбільших вогнищ туберкульозу мікрорайоні Радванка з тим, аби охопити флюорографічним обстеженням усіх його мешканців, старших 15 років (відомо ж бо, що цей метод дає максимальний діагностичний ефект). В його проведенні та організації роз”яснювальної роботи серед ромів пообіцяв допомогу волонтерів “Ромської зірки” Міро Горват.

Найбільше ж занепокоєння у медиків, за словами Марії Маркуш, фтизіопедіатра УМДКЛ, викликають місця локального проживання ромів на вулицях Тельмана і Пирогова. “За нашим аналізом, щільність захворювання на цих вулицях рекордна: у кожному другому дворі хворий чи той, що перехворів на туберкульоз, – зазначає Марія Михайлівна. – Проблема і в тому, що цього року вперше, окрім дорослих, виявлено й 1 недужого підлітка та 1 дитину, тоді як Ужгород належить до тих обласних центрів, де немає дитячого туберкульозу. Треба було вдаватися до радикальних заходів, аби не допустити поширення захворювання і вберегти дітей, що могли заразитися внаслідок контакту з хворими в сім”ях”. Оскільки ізолювати їх немає ніякої можливості, найперше було вирішено провести суцільне обстеження дітей із цих вулиць на туберкульоз. Результат не забарився. Внаслідок туберкулінодіагностики (реакції Манту), яка, до речі, пройшла організовано, в чому й чимала заслуга колективу ЗОШ № 13 на чолі з директором Мар”яною Савко, педіатрична служба виявила 42-х первинно інфікованих дітей. Тож наступним кроком стала суцільна хіміопрофілактика контактних дітей. “Цим заходом, який в Ужгороді в таких масштабах проводиться вперше, ми вбиваємо 2-х зайців: лікуємо інфікованих і робимо профілактику решті, аби вони не захворіли внаслідок тісного контакту, – каже М. Маркуш. – До такої практики вдаються багато країн. В цьому задіяні і медики, і соціальні працівники, і служба Червоного Хреста, і волонтери, й представники общин. Ми спо-дівалися на допомогу очільників ромських общин, яких у нашому місті, за нашими даними, 30. Бо краще, на мою думку, якщо певні моменти таких дій пояснить своя людина”. Втім реалізація запланованого повністю лягла на плечі медиків.

Персонал філіалів дитячої поліклініки на Радванці та вул. Челюскінців склав списки контактних дітей – їх виявилося 260, фтизіопедіатр кожному розписала лікування на 3 місяці відповідно до віку та ваги. І з 23 червня групи у складі дільничних медсестер на чолі з лікарем Валерією Нодь за графіком через день відвідують ромські родини, де в їхній присутності діти приймають препарат: хто півпігулки, хто одну, хто півтори – залежно від призначеної дози (до слова, медики приносять із собою і воду та одноразові стаканчики). “Стартували ніби вдало, та за кілька днів батьки почали відмовлятися від лікування, мотивуючи тим, що медики вирішили їх масово отруїти, – розповідає Ніна Кісельова, завідувачка ІІ педіатричного відділення дитячої поліклініки. – Довелося знову терпляче пояснювати їм, що це для блага їхніх дітей, що держава виділяє великі кошти на таку профілактику. Переконати вдалося. Наразі вже майже місяць позаду… Ведемо й надалі роз”яснювальну роботу і на дільниці, і під час прийому. Й зазначу, що в нас, на Радванці, окрім як за релігійними переконаннями, немає жодної відмови від щеплень, у тому числі й від БЦЖ та Манту. Ми тримаємо це на контролі”.

Звісно, вистачає і супутніх проблем. Наприклад, залучення ряду підлітків після 15 років до флюорографічного обстеження. Медсестри з радванського філіалу вже по 3-му колу рознесли їм направлення, тим паче й пересувний апарат поряд, та поки все марно… Дуже було б доцільне створення в мікрорайоні закладу на кшталт садочка для денного перебування маленьких ромів, аби таким чином мінімізувати їхнє інфікування. І водночас там би вони отримували повноцінне харчування й набували елементарних гігієнічних навичок. Наразі це питання в процесі пропрацювання міською владою. Втім суцільна хіміопрофілактика – це вже великий позитив. “Так широко охопити тубконтакти нам іще не вдавалося, – каже Марія Маркуш. – Сподіваюся, що хоча б протягом року після лікування ми не матимемо свіжих випадків захворювання серед дітей і підлітків на цих вулицях”.

Олена Макара