Мер Мукачева та однокласники загиблого про Вільгельма Штольцеля...

Місто сьогодні оплакувало свого Героя, який загинув на полі бою. Батьки, родина, друзі, однокласники, однокурсники, друзі та колеги провели його в останюю путь. Віддали йому шану і представники міської влади, громадських організацій та духовенства.

Уже по дорозі до міського центрального кладовища в серцях багатьох людей відчувався сильний смуток, а також море сліз.

Мукачівський міський голова Золтан Лендєл у своїй промові розповів про молодого юнака, який лише 30 квітня прийняв присягу, а вже 11 липня поляг у бою за Україну. Він емоційно висловився, що внутрішнім і зовнішнім ворогам України не буде ніякого прощення за втрачені людські життя.

Від випускників ЗОШ №4 м. Мукачева виступив однокласник Сергій Головчак, який розповів, що він був веселою і життєрадісною людиною, яка завжди могла прийти на допомогу.

Однокласниця Маріанна Попович в інтерв’ю “Панорамі Мукачева” теж поділилася своїми спогадами про Вільгельма. “З Вільгельмом я познайомилась у далекому 2003 році. З першого моменту, як він став моїм однокласником. З першого моменту знайомства він здався сором’язливим хлопчиною, який навіть боявся поглянути на дівчину. Але минав час, і я помічала якісь почуття від нього. Згадую, як весь клас жартував над цим. У школі був він милим хлопчиною, який час від часу, як і усі нормальні школярі, прогулював уроки. Але за добрі очі усе сходило у рук. Після 9-го класу він покинув наш колектив і перейшов навчатись до математичного коледжу в Ужгороді. З того моменту наші дороги розминулись, але час від часу ми спілкувались. На згадку навіть залишиться білий пухнастий ведмедик, який він мені подарував. Це для нас усіх важка втрата. Ми у серпні мали зібратись, але хто би міг подумати, що усіх нас збере покійний Віллі. Тому життя – непередбачувана річ. І ми у цьому переконались. Герої не вмирають.”

На завершення під постріли автоматів та військові почесті тіло молодого юнака було віддано землі, а сльози на обличчях багатьох містян були ще довго.