Село Великі Лучки на Мукачівщині відсвяткувало своє 615-річчя

Один з найбільших населених пунктів Мукачівщини – село Великі Лучки відзначає ювілей – 615 років з дня першої письмової згадки.

Село Великі Лучки – багате на родючі землі, видатних земляків та цікаву історію, що сягає вглиб віків, – йдеться у повідомленні Мукачівської РДА.

Сучасні Великі Лучки – це майже 10 тисяч населення, більш ніж 2,5 тисяч дворогосподарств, економічно самостійний бюджет, чудово збережені культурні традиції.

З нагоди ювілею у Великих Лучках відбулося святкування. Урочиста частина Дня села розпочалася з вітального слова отця Іоана, який закликав усіх до щоденної молитви за мир в Україні та побажав Божої благодаті кожній родині.

З вітальним словом до мешканців села Великі Лучки звернувся голова Мукачівської РДА Сергій Гайдай. Очільник Мукачівщини зауважив, що кожне село має свою неповторну історію, а літопис села В. Лучки написали відомі вихідці з села, які пронесли його назву стежинами слави на вседержавному рівні. Керівник адміністрації побажав миру й злагоди, процвітання всій громаді і кожній родині зокрема.

До мешканців села звернувся голова Мукачівської районної ради Іван Михайло, який зазначив, що розвиток села залежить від кожного члена громади, і славну історію Великих Лучок знають далеко за межами Мукачівщини.

Сільський голова В. Лучок Ярослав Чоп нагородив грамотами односельчан, які долучаються до розвитку культури, науки та спорту, а також розбудовують інфраструктуру населеного пункту.

До слова, вперше в історії сучасних Лучок, за годину до урочистих заходів, відбулися публічні збори села, під час яких керівник громади Ярослав Чоп прозвітував за пророблену роботу та відповів на запитання односельчан.

Чудову – різноманітну тематично та насичену змістовно – програму представили творчі колективи села. На сцені виступили вихованці дошкільного навчального закладу, педагогічний та учнівський колектив Великолучківської дитячої школи мистецтв ( керівник – Тетяна Волошин). Представили свої номери й гості – творчі колективи з інших сіл, зокрема, хореографічний колектив «Дівчата-захисниці» з села Зняцево.

Привітали мешканців села В. Лучки з чудовим ювілеєм депутат Закарпатської обласної ради Володимир Паульо, народні обранці Мукачівської районної ради, зокрема, Василь Данканич, Олександр Богів, голови сіл Мукачівщини.

Після концерту на молодь села очікувала дискотека, а малеча змогла досхочу порозважатися на каруселях та батутах.

Історична довідка про село Великі Лучки: село виникло дуже давно, однак перші письмові згадки про нього датуються XV століттям, а точніше – 1400 роком.

В 1566 році воно було повністю спустошене монголо-татарами, але не припинило свого існування. У 1703–1711 роках жителі села брали участь у антиавстрійському повстанні, але їх рух був придушений і з 1728 року територія навколо Великих Лучок належала австрійському феодалу графу Карлу Шенборну.

З 1847 року вважається торговим містечком (Marktgemeinde) відповідно до указу імператора Австрії Фердинанда І. Наприкінці XIX століття — торгове містечко Мукачівського повіту (округу) Березького комітату Королівства Угорщини.

До кінця наступного століття майже все населення було закріпачене й належало власникам Мукачівського замку.

Щодо своєї назви, то відомий у краї місцевий історик Федір Рубіш та його донька Валерія Рубіш-Чучвар, які досліджували й вивчали історію села, зазначають, що назва Великі Лучки походить від угорського слова «лучко» — болото. Бо саме на цьому місці у сиву давнину знаходилося величезне болото, угорською «нодь лучко». А переклад з угорської на українську й означає Великі Лучки. Були й інші гіпотези, однак вищезгадана є найаргументованішою.

Село використовує символіку із зображенням трьох стеблин кукурудзи – історичної культури для цього населеного пункту. Дану культуру у селі вирощують здавна. Дослідники кажуть, що завезли кукурудзу до Лучок ще турки ще 1526 року, коли наш край потрапив у залежність від турецького султана Сулеймана, дружиною якого й була Настя Лісовська, відома усім Роксолана. У XVIII столітті на печатці сільської управи уже були зображені три стеблини кукурудзи.

Перша школа відкрила свої двері для учнів 1878 році. Щоправда, тоді більш ніж 150 учнів навчав тільки один вчитель.

Після Другої світової війни у Лучках утворюють колгоспне господарство та артілі, які пізніше об’єднують у колгосп імені Леніна. Це колективне господарство було взірцем на всьому радянському просторі, флагманом сільськогосподарського виробництва.

Літопис села Великі Лучки написали відомі особистості, які своєю працею, досягненнями та надбаннями прославили населений пункт.

Серед відомих імен, якими пишаються Великі Лучки: Михайло Андрела, добре знаний письменник під псевдонімом Росвигівський (Оросвигівський), який жив і працював у XVII столітті. У своїх творах картав панщину та уніатство. За це його у 1669 році вкинули у підвал Мукачівського замку.

Ганна Ладані - новатор сільськогосподарського виробництва, двічі Герой Соціалістичної Праці;

Михайло Поп, відомий як Михайло Лучкай – видатний мовознавець, фольклорист та історик, апологет русинської культури, автор історичної праці «Історія карпатських русинів».
Герої соцпраці Юрій Рубіш та Марія Козар та інші.