Селянки з Дерцена та Форноша використовують ефективний спосіб підзаробітку

Цих уже немолодих жінок часто можна побачити на зеленому ринку в місті над Латорицею. Просто на землі перед ними стоять великі каструлі з квашеною капустою та пластикові відра із соленими огірками, зеленими та стиглими помідорами, а поруч банки з морквою по-корейськи, маринованими червоними буряками з хріном, гірким червоним перцем у маринаді, найрізноманітнішими салатами та іншими овочевими делікатесами. Як з'ясувалося, вони мають уже своїх потенційних клієнтів, котрі нізащо не куплять кислу капусту в інших продавців. І не дивно, бо хто хоч раз спробував цю смакоту, той купуватиме її завше.

– Я вже кілька років поспіль беру капусту тільки в пані Ірми, – каже місцевий пенсіонер Іван Григорович, – хоча восени заквашую цей овоч і сам. Та в мене чомусь не виходить так смачно. Якщо скуштуєте, то ви не втримаєтеся, щоб не купити. Підходжу до прилавка, а тут уже й черга вишикувалася. Виявилося, що майже тиждень продавщиці на базарі не було. А тепер наприкінці зими капуста буде вельми доречною, бо свіжа минулорічна нині непомірно дорога. А ось ця дуже смачна, хоча ціна трохи відлякує – 12 гривень за літр. Це забагато. Але повірте, що якість варта ціни.

– Мене син послав, бо у вихідні до нього приїдуть друзі з Ужгорода, каже, що кращої закуски немає, та й розсіл після чарки буде не зайвим, – каже пані Марта.

– А я крім капусти беру ще й корейську моркву, це зараз найкращий додаток до м'ясних та рибних страв, — говорить інша молодиця пані Ганна. До великоднього шовдаря минулоріч купувала-м тут червоний буряк, мої гості з Угорщини були в захопленні, казали, що щось подібне їли тільки у відомому будапештському ресторані.

– Спробуйте червоного, гіркого перцю з копченим салом або ж тушеними свинячими реберцями, впевнений, що від цього делікатесу вас за вуха не відтягнеш, – обізвався ще один чоловік середніх років з черги.

Вивідати секрети квашення та соління не вдалося, бо жінка каже, що від розсекречення особливих способів приготування позбудеться заробітку. Питаю в неї, чи ця капуста, бува, не з Угорщини?

– Що ви? Я її готую сама за власним рецептом, – зізнається пані Ірма. – Рецепти мені дали мої родичі з Дебрецена, але я дуже довго експериментувала, поки врешті-решт навчилася так квасити та солити. Тепер уже все, що туди входить, додаю «на око», і воно в мене щоразу таке смачненьке виходить. А якось до мене навідалася кума. Соління їй дуже посмакували, і вона порадила мені продати лишки на базарі. Позаяк капуста мала тієї весни великий успіх, то вдома я посадила чималу ділянку білокачанної. А восени на «ГІДІ» ще прикупила трохи й заквасила. Однак і цього було замало. Тепер уже квашу по триста і більше кілограмів. Щоб капуста була твердою й смачною, купила на базарі великі дубові діжки. Тільки в них може бути продукт високої якості. Цей бізнес, як бачите, виник у мене спонтанно. Звичайно, що роботи з капустою багато. Та я живу в приватному будинку, маю велику пивницю, в якій соління дуже добре зберігаються. Приміром, минулої осені з ділянки зібрала кілограмів з двісті капусти, а понад сотню ще докупила. Та ті гроші, що витратила, я вже давно «відбила». Тепер уже маю чистий прибуток. Гроші не такі вже й великі, однак і це непоганий приварок до скромної мінімальної пенсії. Восени зібрала з городу моркву, буряк, однак і їх виявилося замало, довелося докуповувати на оптовому базарі. Тепер свої кулінарні шедеври несу на базар. Побачивши, як я навчилася бізнесувати на соліннях, ось моя сусідка Клара та ще кілька жінок з нашого і сусіднього села взялися за цю справу й собі. Та конкурентки поки що зі мною не можуть рівнятися, моя продукція значно краща, хоча й дорожча. Дуже дивуюся нинішнім молодицям, хто сидить без роботи і скиглить та нарікає, що важко жити, мовляв, роботи немає. Думати головою треба, ось що! Трохи підприємливості – і заробляти можна. Хоч і не бозна-як, але на хліб з маслом завжди вистачить. Я особисто проти перекупників, яких тут розвелось чимало. Вранці від селян виманять майже задарма овочі, фрукти, іншу городину, а потім до вечора правлять бал на базарі, продаючи вирощене тяжкою працею сільських трударів втридорога...

Не пройшло й двох годин, як каструля пані Ірми, спорожніла. Розкупили й баночки з буряком та морквою.

– Завтра і в п'ятницю підготую наступну партію, а в суботу побачите, що мене вже чекатимуть мої постійні клієнти...

Віталій Пумпинець