Колишній сільський голова Ракошина, написав книгу про своє село

Про те, що найрізноманітніших видань останнім часом з'являється тьма тьмуща, отже, й авторів стільки ж, а часом – і більше, знаємо якщо не всі, то майже всі. Було б це добрим явищем, якби у формі книжок під твердими й м'якими обкладинками були справжні поезія, проза, публіцистика, але ж, здебільшого, це вправи графоманів, та ще й тих, котрі мають гроші на видання того, що в народі називається нетребом, а по-сучасному – макулатурою...

Я би не став удаватися до шпигачок, та спонукало мене до цього читання обсяжної книги сільського голови Дезидерія Когутича й журналіста Тибора Переця «Дивосвіт рідного села». Ні, це не щось фальшиве, дешеве – це літопис сіл Ракошино, Руське, Кайданово, Бенедиківці, Чопівці, Домбоки – сіл, що входять до Ракошинської сільради, це – життєві біографії людей, нариси про всіх тих, хто творить земні блага і творить історію, тут – і сторінки з сивої давнини, і з сьогодення, і нариси, розповіді про творчі, духовні, освітянські особистості. Власне, тут – історія сіл і їх людей. I написано кожен рядок вивірено, правдиво, з документальними підтвердженнями. Або на основі оповідей і свідчень.

Книжка обсягом майже чотириста сторінок, нетрадиційного формату, здебільшого в чорно-білих ілюстраціях, яких тут сотні, багато портретів тих, про кого розповіді, чимало композиційних знімків, копій документів, відзнак, нагород. Справді, як наголошується у вступному слові до видання, – вікові пласти історії, яка пройшла через серця людей, через роки і віки. Таку книгу нелегко писати. Перш, аніж подати рядок у текст, необхідно звернутися до архівів, а зробити це важко, бо правили ж тут різношерсті чужинці, а вони обмежувалися плодженням своїх законів, циркулярів, параграфів… Зате багато що з історії сіл було в руках самих людей, в їхній пам'яті, а ще крупиці історії були на підприємствах, в організаціях, школах, у записах просвітян, сумлінних інтелігентів. Автори книги звернулися до всіх – й вони відгукнулися, отож і вийшло так, що історичні сторінки відтворювалися спільно, сумлінням усіх. Декотрих із них названо вже на перших сторінках видання, це – О.В. Коштура, А.М. Делеган, Д.Д. Логойда, І.І. Ваш, В.О. Коштура, В.Г. Лавкай, а багатьох – у самій книзі. Щоб охопити все, видати книгу – долучилися й меценати Д.Д. Чесак, О.І. Молнар, В.З. Яноші, В.Д. Когутич, В.В. Янкулич, І.А. Попович, І.М. Бубич та інші. А народний художник Золтан Мичка та заслужений архітектор України Олександр Андялоші створили символіку за всіма вимогами геральдики.

Можна би назвати десятки відомих у селі, на Мукачівщині, у краї і в державі, власне, і в багатьох країнах світу, імена людей із цих сіл. Це – народний художник України, член-кореспондент Академії мистецтв України, заслужений художник Володимир Микита, письменник Семен Панько, професор Михайло Лендєл, знані господарники Дмитро Кельман, Омелян Коштура, Михайло Делеган та інші – надто довго треба би називати… Автори зуміли створити книгу в розділах, які «говорять» самі про себе – «В пам'яті живій і неминущій», «Село і люди», «Роде наш красний», «Життя, освячене хлібом», «Духовності одвічне джерело», «Вогнище святе», «Основні віхи історії»... Є і дещо незвичайний розділ «З народних криниць» – про часи і звичаї, весілля, вечорниці, тут і проза, поезія, вітання, є сторінки про мову, пісні... А ще є «Народна кухня... з ракошинським присмаком», розповіді про майстрів кухні, є і про розвиток культури, спорту, є і гумор... – одне слово історія сіл у всіх кольорах. Правдива, а не декоративна історія, і до неї треба буде доторкнутись усім – і літнім, і молодим, народженим і ще ненародженим.

Василь Греба