У самого Папи Римського є його картина: неймовірна історія Йосипа Бартоша

Життя  27 липня 2017 року, 09:52 Василь Гарагонич 10023

На один із панорамівських ювілеїв селищний голова Чинадієва Іван Мошак, як палкий істинний патріот рідної землі, подарував редакції картину невідомого нам на той час автора із зображенням місцевого замку.

І яким було наше здивування, коли нещодавно, знайомлячись із нинішнім орендарем замку Сент-Міклош, художником, композитором і поетом Йосипом Бартошем, на його візитці ми побачили знайоме нам полотно, яке належить його пензлю, – йдеться в газеті "Панорама" в номері від 20 липня.

У Чинадіївський замок нас, як і тисячі туристів, привів квітковий фестиваль «Кохання у Сент-Міклоші», коли організатори оздобили середньовічну споруду тридцятьма тисячами троянд. Саме на квітковому святі ми ближче познайомилися з подружжям Бартош – Йосипом та Тетяною і дізналися чимало цікавого про нинішніх господарів Сент-Міклоша.

Йосип Бартош був самодостатнім різностороннім митцем, якого добре знали не лише в Україні, а й в сусідніх Угорщині, Румунії та Словаччині, ба, навіть в Італії. У самого Папи Римського є одне з полотен Йосипа Бартоша, подароване йому автором. На рубежі тисячоліть Йосип часто бував і влаштовував сам міжнародні мистецькі пленери, на які запрошував і молоду талановиту художницю Тетяну Петричко, яка мешкала з батьками у Чинадієві якраз навпроти руїн середньовічної фортеці, час до якої був нещадним.

У 2000 році у видавництві «Мистецька лінія» Йосип Бартош видрукував свою першу поетичну збірку «Танець місяця», де запропонував читачеві вірші незвичайні, химерні, чуттєві, що вводять у дивний світ почуттів людини, яка творить не тільки словом, а й пензлем.

Долучилася до таїни цієї творчості мисткиня Тетяна Петричко, відчувши безпомилково глибинні порухи душі автора. Якщо в одній із сцен кінофільму «Службовий роман» кіногерої кинулися рятувати кішку, то Бартоші, ставши подружжям, кинулися на допомогу цілій фортеці, взявши її чи не першими в Україні в оренду на 49 років. Перше півтора десятиліття виявилося чи не найважчим: вивозили тоннами сміття, взимку вигрібали з приміщення сніг, що вільно залітав через дирявий дах… Щоб сповна відчути дух замку, його нинішні господарі десять років жили в одній із його кімнат, де температура взимку не піднімалася вище 11 градісів.

Саме у цьому приміщенні Тетяна відкрила тепер виставку своїх картин, які, як і замок загалом, заворожують відвідувачів. Кілька років тому один із нащадків колишніх володарів Сент-Міклоша баронів Перені запросив Бартошів у… Марокко, де Тетяна не лише демонструвала писанки-шкрябанки власного виготовлення, а й подарувала одну їх королю.

Хоча минула лише третина з терміну оренди замку, нинішнім господарям вже вдалося зробити чимало. Громадська організація «Калган – А», яка юридично опікується фортецею, створила діючий культурно-мистецький центр, який вдихнув у середньовічні мури сучасне духовне життя. Тут відбуваються художні пленери, концерти класичної музики, презентації книг, фестивалі історичної реконструкції відомі під назвою «Срібний Татош», який уособлює собою закарпатського пегаса, символ чистоти та благородства, вірності і честі, мужності і доброти, що кличе за собою у захоплюючі мандри.

У дворі фортеці відкрито міні-пам’ятник її колишнім господарям – княгині Ілоні Зріні та графу Імре Текелі, життя яких було осяяно факелом безсмертного кохання.
Не так давно Йосип Бартош видрукував документальну повість: «Ілона Зріні: життя та боротьба», у якій оживають достеменні факти однієї з найвидатніших постатей минулої епохи.

Для численних туристів нинішні господарі пам’ятки історії та архітектури підготували і видали оригінальний путівник з «секретом» «Прогулянка замком Сент-Міклош у Чинадієві». Завдяки старанням небайдужих людей, яких згуртував під свої знамена Йосип Бартош, пам’ятка XV ст. не лише надійно законсервована ,а й почала оживати. Нині тут мріють і готуються до масштабної реставрації, яка потребує значних зусиль і фінансових ресурсів.

Днями у Йосипа Бартоша був ювілей. Були квіти, вітання, подарунки від рідних і близьких людей. Був навіть рицарський церемоніал, як і личить господареві середньовічної фортеці. Але найкращим подарунком долі Йосипу є Тетяна та врятований і збережений ними й однодумцями мовчазний свідок епох – замок Сент- Міклош – їх головне дітище і справа всього життя.

Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0