Талановитий художник із Мукачева: життя і творчість Івана Романюка

Глибоко символічно, що від Дня працівника освіти до Дня художника України в Ужгороді тривала ювілейна персональна виставка полотен Івана Романюка.

Серед розмаїття обдарованих художників Закарпаття член Національної спілки художників України Іван Васильович Романюк яскраво виділяється багатогранністю таланту. Здається, уся палітра карпатського багатобарв’я розцвітила єство обдарованої щедрою милістю небес людини. Іван Васильович належить до тих впевнених мистецьких натур, які власне життя вибудовують самотужки. Своєю самоорганізацією і цілеспрямованістю впливають на людей, які знаходяться поруч, – йдеться у газеті "Панорама" у номері від 12 жовтня.

Життя і творчість Івана Романюка сповнені багатства вражень, емоцій, почуттів, невгамовної любові до батьківщини та сім’ї. Мистецьке кредо живописця спирається на істину, віднайдену власною життєвою дорогою та титанічною працею. Випробування долі змалечку лягло на плечі маленького хлопчини, що народився 14 травня 1942 року на Франківщині в Тлумацькому районі, селі Кутище. Іван Романюк своєю життєвою стежиною нагадує нашого Тараса. Рано втратив близьких, втіху знаходив у церкві. Змалечку любувався іконами. Для кмітливого школяра уроки самодіяльного маляра-іконописця стали дороговказом. Зачарований малюванням, окрилений успіхом, назавжди обрав для себе життєву мету – стати професійним художником.

Односельці охоче замовляли у юного художника невеликі картини на релігійну тему. Бажання удосконалення умінь та техніки малювання, жага до знань привели юнака на навчання в Мукачівське педагогічне училище, яке закінчив 1965 року. Трудову діяльність розпочав художником кінотеатру «Перемога» в м. Мукачеві. У 1978 році закінчує історичний факультет Івано-Франківського педінституту. З 1984 працював викладачем образо-творчого мистецтва та історії мистецтва в Мукачівському педагогічному училищі. У цей час Іван Васильович тісно співпрацював з викладачем малювання, уродженцем Мукачівщини – відомим художником, учнем корифеїв закарпатської школи живопису Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі – Тиберієм Йорданом (1922-1992). Цей обдарований закарпатський митець ще у довоєнний час закінчив учительську семінарію, де харизматичний Й. Бокшай викладав креслення, рисунок та нарисну геометрію. Т.Йордан брав приватні уроки рисування у А. Ерделі. Настанови досвідченої у мистецтві людини були дуже корисними для художника Івана Романюка. Охоче і залюбки малює Іван Васильович навколишній світ. Краєвиди імпонують його широкій натурі не тільки природним розмахом, а й динамікою змін аспектів зображення.

Будучи дуже комунікабельною людиною, І.Романюк часто виїздить на пленери. Адже саме на відкритому повітрі у спільній творчій праці проходить пізнання природнього середо-вища і самопізнання. Колеги-художники уміють порадити, вислухати, пожартувати. Спраглий до краси художник робить перші кроки у мистецтві «ала пріма», тобто у малюванні з натури на відкритому повітрі. Тут обов’язково треба врахувати багатство кольорів, що грають у повітряному середовищі. Гра тіней теж потребує свого фахового прочитання. Базові фахові знання сприяють удосконаленню оригінальної живописної мови автора. Це – мова серця, яка оспівує величний карпатський край.

Для здобуття професійних знань у 1988 закінчує Московський народний університет ім. Крупської факультет станкового живопису та графіки (заочно). Уже зрілий самодіяльний педагог-художник вимогливо ставиться до своїх творчих пошуків. Живописні твори Романюка засвідчують непроминаюче бажання митця до удосконалення, до краси. Кожна ялиночка, кожен клаптик землі, жвавий потічок говорять поетичними та ліричними барвами у полотнах Івана Романюка. Автор прагне поділитися добром і побаченою гармонією з глядачами, з друзями. А вони віддячують автору словами радості.

Поталанило Івану Васильовичу на колег і земляків. Неабияку роль відіграв у його мистецькому житті заслужений художник України, член Національної спілки художників України Юрій Сяркевич (1944-2015), а також голова об’єднання «Райдуга» Василь Цібере (1931-2007), заслужений художник України Антон Олексійович Шепа (1928-2014). Добре слово кожної творчої особистості, підтримка колег, сердечна теплота та приязне ставлення домінували у стосунках мукачівських митців. На пленерах збиралося добре товариство. Результати пленерів, як правило, експонувалися на виставках. Перша персональна виставка художника і педагога Івана Романюка відбулася у 1996 році.

Художник І. Романюк дуже старанно відбирає твори на виставку, прагнучи окреслити вагоме і наголосити важливе у творах. Здається, багатство жанру та різновидів краєвидів не може здивувати ефектом новизни. Втім, мальовничі пейзажі Романюка мають сильний земний стрижень. Глядач бачить джерело могутності, таємничої сили і енергії, що йде від стихії землі. Рідна земля, величні гори, зелені смереки, високі полонини домінують у полотнах автора. Не оминає він величних церков наших пращурів. Старі хати – живі свідки минулого нашого краю. Добре дихається на природі, де свою мелодію ведуть струмки, які любить Іван Васильович. Щедра природа милостива до людини. Глядач бачить у простих і неускладнених зайвими деталями творах Романюка відверту радість і гордість за свій край. Відчувається бажання оспівати найзаповітніший, камерний куточок, де зустрічаються тільки художник і тиша. Такі живописні сцени бувають у зимових пейзажах та росяних ранках літніх днин, які оживають під пензлем митця: «Окраїна села Колочава», 2000 р., «Літній день у Біласовиці», 2007 р., «Стара церква села Щербовець», 2001 р.

З 2002 року Романюк бере участь у виставці художніх робіт «Мальовнича Україна» у м. Києві. Впевнено заявив про себе у 2004 на виставці претендентів до вступу в Спілку художників України. Виставкова робота займає багато часу. Виставка творчих робіт – можливість донести до людей глибину відчуття прекрасного. Як справжній шанувальник закарпатської школи живопису, Іван Васильович прагне продовжити традицію школи. Надихаючись творчістю Івана Бровді, Івана Шутєва, Михайла Сапатюка, створює напрочуд вдалі сцени «тихого життя», тобто натюрморти. «Троянди» 2009 р., «Осінній натюрморт» 2007 р., «Натюрморт з грибами» 2004 р. – не полишають глядачів байдужими. Краса на полотні художнього твору утверджує красу внутрішнього світу автора.

Господь обдарував художника Івана Романюка ще і умінням з гумором, а іноді і з сатирою, загострено говорити про актуальні моменти життя навколо. Виконані з добрим відчуттям міри карикатури вносять ефект присутності у газетні шпальти. Не можна оминути і обдарування літературне. Статті автора в місцевій пресі про життя та творчість художників-земляків і колег по малярському цеху заслуженого художника України Ю. Сяркевича, В. Цібере, заслуженого художника України А. Шепу – доповнюють вагомими інформаційними новинами талановиті життєписи художників.

Серцем і душею прикипів до закарпатського краю обдарований митець Іван Романюк. Щедро відзначений янголами уміннями і талантами, Іван Васильович ділиться з цілим світом добром свого мистецтва, влучною іскрою літературного слова, щирою усмішкою та швидкою реакцією на аномалію поруч.

Іван Васильович Романюк – педагог і художник. Активіст Мукачівської громади та член Закарпатської організації Національної спілки художників України, впевнено крокує життєвим шляхом, обраним на зорі своєї юності, створює живописні портрети рідної країни, несе дух гармонії та краси у міжлюдські стосунки, бажаючи усім добра і Божого милосердя.