Про геніального закарпатця та до чого тут кліп Олега Винника, який знімали на Закарпатті

Двадцять років тому, коли художник і педагог Іван Романюк вступав у апогей творчої діяльності, ми опублікували про нього у «Закарпатській правді» матеріал з інтригуючою назвою «Троянди й виноград Романюкового саду».

На той час Іван Васильович був викладачем у власній альма-матер – Мукачівському педагогічному училищі, закінчення якого круто змінило його життєву долю. Колись тут сіяли розумне, добре, вічне талановиті педагоги і митці Тиберій Йордан, Василь Бурч та їх колеги. Проте, як мовиться, не той тепер Миргород і Латориця не та…, – йдеться у статті в газеті «Панорама» в номері від 11 травня.

А тоді хлопчина, з непростою долею із села Кутище Тлумацького району Івано-Франківської області, наполегливо гриз граніт науки і мистецької творчості, навіть не підозрюючи, що минуть роки і він повернеться у рідні пенати знаним художником, а вдячні земляки удостоять його титулу «Почесного жителя села Кутище», місцеві ж газети «Кутищенські вісті» та районна «Злагода» з гордістю напишуть про його здобутки. А за останні десятиліття у ньому прокинувся не лише малярський, а й письменницький талант, свідченням чого є опубліковані новорічні бувальщини, зарисовка на Великодню тематику «Кирзові чоботи», статті про колег-художників, карикатури…

«Ми працю любимо, що в творчість перейшла», – писав Рильський. Троянди і виноград Романюкового саду у прямому і переносному розумінні щедро заврожаїли добірними плодами. У 2004 році Іван Васильович став членом потужного професійного мистецького братства під назвою Національна спілка художників України, що є своєрідним знаком якості полотен спілчанина. А на деяких мистецьких сайтах Івана Васильовича вперто іменують заслуженим художником України, хоча офіційні документи ще досі не дійшли до адресата.

Нині прізвище Романюк на теренах Закарпаття асоціюється з батьком-художником та синами-бізнесменами – Іваном та Ромою, які є найпалкішими шанувальниками та найсуворішими критиками творчості тата. Очолює домашню «художню раду» дружина митця Магдалина Іванівна, з якою торік зіграли золоте весілля. За успіхами дідуся уважно слідкують четверо онуків: Андріана, яка здобуває університетський фах у Відні; Яна – гімназистка і переможниця Всеукраїнської олімпіади з німецької мови; Ролан – столичний аспірант та Крістіан – студент Київського вишу.

А ще Романюки не лише творять, а й підтримують мистецтво як спонсори та меценати. Не всі, мабуть, знають, що знаменитий кліп на мега-популярну пісню Олега Винника «Вовчиця» знімався на їх родинній дачі в урочищі Вовчий на Свалявщині. Під час недавнього благодійного концерту у Мукачеві слова вдячності Олег Винник адресував зі сцени саме їм, хоча і не називав їх прізвище.

На обійсті Романюків у Івана Васильовича кілька локацій для творчості – стаціонарна майстерня на цокільному поверсі та пленерна – в альтанці, густо обплетеній виноградом та огірками, під якими простягнувся кількадесятметровий старовинний винний підвал, якому можуть позаздрити спеціалізовані виноробні підприємства. Саме тут у плетиві троянд і винограду творить свій неповторний світ художник Іван Романюк, якому 14 травня виповнилося красних 75 років. А оскільки курчат рахують восени, то і митець планує запросити глядачів на свою чергову персональну виставку у жовтні. Бо у щастя людського два рівних є крила: троянди і виноград – красиве і корисне.