Маленьке обличчя Ужгорода та Закарпаття

Напевно, кожен житель Закарпаття, а також його гість, помітив одну з яскравих родзинок міст нашого краю – маленькі скульптурки. Найбільше їх в Ужгороді – 28.

За увесь час їх існування вони стали своєрідними символами обласного центру. Так, під час різноманітних святкувань ужгородську міні-копію Статуї Свободи прикрашають відповідним тематичним вбранням. Перша міні-скульптурка – маленький Миколайчик – стає чи не самим центром зимових святкувань, зокрема, коли проходить Парад Миколайчиків, – пише газета "Панорама" у номері від 19 жовтня.

Та за кожним маленьким творінням, яке стає окрасою вулиць Ужгорода та Мукачева, стоїть велика кропітка робота творця, який вкладає свій задум, настрій, душу, ідею у свою роботу. Знайомтесь: Михайло Колодко – творець усіх знаних міні-скульптур, які стали відомими не лише на Закарпатті, але й в усьому світі.

Своїми творіннями пан Михайло хоче найперше показати історію нашого краю: легенди, особистості, які прославили Закарпаття на увесь світ. Для Ужгорода, який є найменшим обласним центром України, саме міні-скульптури є ідеальною формою. Адже велика кількість скульптур звичних форм забирає багато місця у закарпатського містечка. «Спочатку було бажання зафіксувати цікаві факти, легенди чи то особливості нашого краю у форматі скульптури, розрахованої для випадкового глядача. З цього випливає і необхідність встановлення якомога більше таких «точок ідентифікації», які, в свою чергу, не змогли б фізично поміститися в такому маленькому містечку, якби мали звичний для міської скульптури розмір». Загалом, усі ужгородські міні-скульптури об’єднані в один туристичний маршрут. Адже кожна міні-скульптурка має свою історію. Так, згадана нами «Свободка» була встановлена, як відповідь «Укррічфлоту» на претензії щодо проведення несанкціонованих регат і запливів. Міні-пам’ятник пароплаву «Карпатія» присвячений однойменному судну, яке першим прийшло на допомогу потопаючим пасажирам «Титаніка» у 1912 році.

Тематика ужгородських міні-скульптурок різноманітна і охоплює майже усю історію Ужгорода: починаючи від Мухаммада Аль-Ідрісі, який першим у 1154 році помітив на карті Європи місто над Ужем, закінчуючи видатним закарпатцем, засновником культового виду мистецтва – поп-арту – Енді Воргола. Тут і міні-скульптурки, які є символами багатьох країн світу. Так, є маленька Ейфелева вежа, яка є міні-копією відомої візитівки Парижа. Є і Їглавські їжачки – символи столиці чеського краю Височина. Є і міні-пам’ятник російському імператору Петру І, який п’є вино з винної бочки. Є маленький «пісяючий хлопчик», встановлений в одному з ресторанів обласного центру. Є і мініатюрний Джон Лорд – лідер відомої рок-групи «Deep Purple», і невеликий Вольфганг Амадей Моцарт – відомий австрійський композитор.

Та на цьому у Михайла Колодка не завершуються ідеї щодо нових скульптур. «Ідей більше, ніж потрібно! Здатність їх втілити є тим мірилом, який засвідчує доступ до них. Завжди доводиться вибирати між тим, що актуально, цікаво, зрозуміло сьогодні і зухвало, сподіваюсь, в майбутньому», – зазначив відомий ужгородський скульп-тор.
На виготовлення маленьких творчих доробків, які стануть майбутніми окрасами Закарпаття, Михайло Колодко витрачає від двох тижнів до чотирьох років. Та все починається з концепції та ідеї: «Зазвичай під час створення фігурки я вже чітко бачу її майбутнє місце розташування, вона народжується під конкретну локацію. Та в ній теж закладена здатність до мандрів, саме тому я її називаю: «sculpture to go».

На створення таких робіт скульптора надихає не лише рідний Ужгород, а й класична музика. Пан Михайло зазначив, що під час виготовлення майбутніх міні-пам’ятників слухає відому угорську радіо-станцію «Bartok Radio».

Михайло Колодко не виокремлює жодну свою скульп-турку, як найкращу. Для нього усі «мініатюрки» є дітьми. Однак, як кожен батько, він відпускає своїх маленьких дітей у вільне плавання. Адже кожна дитина має все-таки жити своїм життям: «Спершу було цікаво спостерігати, як твоя форма запліднює чиюсь інтерпретацію і з’являється нове життя в твоєї скульптури. Позитивні чи негативні відгуки, крадіжка чи збір коштів на нову міні-скульптуру – все це приводить до розуміння, що ти, як творець, помер, коли встановив її, бо далі вона живе своїм життям. Я готовий зайти глибше і тому, щоб рухатися далі, я відпускаю їх».

Михайло Колодко не завершує роботу над створенням нових міні-скульп-тур. Адже ідей багато. Та все ж творець маленьких пам’ятників планує дещо по-іншому показати Закарпаття у своїх роботах: «Маю бажання змінити ракурс і подивитися на нас, закарпатців, зі сторони заходу. З цієї позиції, мені здається, можна вгледіти, що саме може нас зробити кращими. Відповідно до своїх висновків хочу продовжити розпочату справу прославлення Срібної Землі бронзовими мініатюрами».

Однак, незважаючи на подальші роботи, пан Михайло все-таки уже прославив свій рідний край міні-скульптурками. Адже саме вони стали маленькими обличчями Ужгорода та Закарпаття.