Одна доля: як живуть і працюють закарпатські румуни з Нижньої Апші

Закон про мову продовжив до 2023 року перехідний період іншого закону – "Про освіту". Там теж є мовна стаття про поступове збільшення годин української мови. Насамперед, для дітей угорської та румунської громад.

"Сьогодні. Підсумки" вирішили дослідити, як живуть етнічні румуни. А їх в Україні 151 тисяча. І всі вони працюють для нашої держави і ділять одну долю з усім її народом.

Розкішні, помпезні будинки. Це місце дуже схоже на Конча-Заспу, де живуть столичні чиновники. Але насправді це – прикордонне село на Закарпатті. Нижня Апша.

Тут мешкають звичайні люди – не політики, не керівники великих підприємств або фірм. А переважно будівельники, різнороби – заробітчани. І для того, щоб звести такі будинки – вони працювали все життя. Як Юрій Борка.

Чоловік – етнічний румун. Він вільно говорить російською – тому що багато років їздив до Росії на заробітки. Розуміє українську. Але зазвичай – спілкується румунською. Як і всі його односельці.

Тут співають румунські пісні, святкують румунські свята, говорять – румунською – адже Нижня Апша – село, де практично все населення – це етнічні румуни. Вже буквально за декілька кілометрів від нього – починається Румунія.

Кордон – ще після першої світової – проклали річкою Тиса. Тоді це розділяло родини. Руйнувало людські долі.

Іон і Олена Ботош – будували свій будинок – без перебільшення – все життя.

"Фундамент цього будинку заклали, коли я була маленькою. Була мода на двоповерхові – як шкатулки – без даху такі", – ділиться жінка.

Бажання наслідувати моду – ось що змушує людей постійно перебудовувати свої будинки. Коли мода в черговий раз змінилася – подружжя Ботош демонтували стару покрівлю – і побудували вже дах з металочерепиці. Мода ще раз змінилася – і в будинку з’явилися тераси, арки і колони.

"І весь час у нас мода змінюється, і весь час люди їздять на заробітки – і при тому, щоб приїхати додому і будувати, і ламати і знову будувати. Ось така мода", – говорить Олена.
Роблять все переважно своїми руками.

Будинок повинен бути хоч на цеглу, але вище – ніж у сусіда. Це в менталітеті у румунів. Чоловік – господар – тут просто не може інакше.

"Ти не можеш залишитися осторонь – скажуть люди, що ти якийсь ледар", – ділиться Олена.
Будинки в Нижній Апші роблять такі, щоб вони залишилися дітям, а бажано ще й онукам. Щоб місця всім вистачило. Це просто не вкладається в голові, але тут є маєтки на п’ятдесят кімнат. Якщо будувати – то відразу палац – так думають багато місцевих.

Чотириповерховий дуже великий будинок з дахом як у середньовічній башті і вікнами в формі арок зводить родина, яка живе через дорогу.

Роботи займуть ще не один рік. Це при тому, що фундамент заклали аж 15 років тому. Витратили дуже багато грошей, сил, часу. І вже не впевнені – чи треба було затівати настільки масштабне будівництво.

Від тутешніх румун часто можна почути, для повного щастя потрібно три-чотири кімнати, ванна, кухня і все. Однак вони відразу ж додають – по-іншому жити не можуть. Кажуть, людина повинна постійно працювати, заробляти, а не байдикувати і пиячити.

Подружжя Ботош живе за румунськими традиціями. Олена переважно готує національні страви. В їх основі – завжди кукурудзяна мука. Улюблена страва у подружжя Ботош – токан.

Традиції родина Ботош передає вже своїм онукам. Ангеліні – 17 років. Зараз навчається в університеті в Бухаресті. У родині – спілкується тільки румунською. Але вільно розмовляє українською.

Хоча населення Нижньої Апші практично на сто відсотків – це румуни – українську тут розуміють більшість людей. Діти – вільно говорять державною мовою.

На Закарпатті є 13 сіл, де компактно проживають румуни. Їх чисельність у цій галузі близько тридцяти тисяч осіб. Ще більше румунів живуть в Чернівецькій області – близько ста тисяч. Вони зберігають свою мову і культуру. І при цьому – вважають своєю батьківщиною – Україною.

Багато хто отримує румунські паспорти – щоб вільно їздити на заробітки. Але дуже рідко перебираються до Румунії назавжди.

Румунія мало чим допомагає своїй громаді на Закарпатті. Шкіл, садочків не будує, дороги не ремонтує, безповоротні гранти на розвиток бізнесу – не дає. Так, як це наприклад робить Угорщина для своєї громади на Закарпатті. Однак румуни з Нижньої Апші все одно будують Європу тут – в Україні. Самі збирають гроші на ремонт дороги.

Тут – люблять Україну – але люди категорично не згодні жити на українські зарплати і пенсії. Тому і їздять на заробітки до Європи. Адже там за місяць можна заробити тисячу доларів.