Громада для людей: як децентралізація допомагає інтегрувати ромів у життя місцевої спільноти

Ромська спільнота в Україні часто залишається виключеною із суспільного життя. Через відсутність діалогу і таку виключеність її здебільшого не розуміють, будують навколо неї упередження та стереотипи. Зі свого боку, самі роми закриваються через небажання втратити власну ідентичність. У результаті, тисячі людей не мають можливості отримати якісні медичні послуги та здобути освіту. Більше того — у деяких випадках роми свідомо ізолюються від зовнішнього світу. 

У Красносільській об’єднаній територіальній громаді, що на Одещині, ромське населення становить 2,5% від усіх мешканців, яких тут 11,1 тис. Разом у цій громаді проживають українці, болгари, росіяни, греки, гагаузи. Однак ромська спільнота залишалася чи не найменш включеною у життя громади. Порівняно з іншими етнічними групами, роми мали значні труднощі з отриманням публічних послуг, зокрема освітніх та медичних. Тому тут почали цілеспрямовано працювати із ромськими родинами і через особисте спілкування та ромських медіаторів налагоджувати діалог. Децентралізація дала можливість громадам провести просвітницьку роботу завдяки додатковим коштам у місцевому бюджеті. Тепер тут поступово руйнуються залізні завіси зі стереотипів, упереджень та нерозуміння. Натомість роми стають повноцінними учасниками життя громади. 

Фото: Справедливість для ромів в Україні

Ромська спільнота: виклики

Формальною причиною виключеності ромів із більшості процесів у громаді найчастіше була відсутність документів. Насамперед йдеться про ті, що посвідчують особу, як-от паспорти та свідоцтва про народження. Без таких документів навіть ті, хто усе життя пропрацювали у приватному секторі, не мали права на соціальні виплати, пенсії та повноцінний доступ до медичних послуг. Відсутність документів громадян України створювала суттєві перешкоди і для здобуття середньої та професійної освіти: дітей просто не могли прийняти до навчальних закладів.

Фото: Roma Women Fund «Chirikli» 

Не меншою проблемою залишалися й земельні питання. Ромську спільноту не завжди брали до уваги під час розпаювання землі. А разом із тим через відсутність документів, навіть проживаючи на певній території, роми не могли офіційно передати її у спадок, продати чи навіть зареєструвати на себе.

Поруч із «документальною» виключеністю, ромське населення було й соціально не інтегроване у життя громади. Ромська спільнота як традиційна трималася відокремлено. Через низку проблем середня освіта у ній не була пріоритетом. Складне соціально-економічне становище багатьох родин змушувало обирати на користь їх матеріального забезпечення, а не продовження навчання.  Це — одна з причин, чому ромські діти, навіть якщо і йшли до школи, дуже рідко її закінчували. Часто достатнім рівнем вважали вміння читати та писати, а в самій освіті не вбачали перспектив для майбутнього. Проблемою також ставали переміщення ромських родин для пошуку заробітків і вимушене переривання навчання дітьми. 

Фото з сайту організації.  

Як наслідок, незрозумілі та закриті від решти — роми у громаді найчастіше залишалися осторонь. Така відсутність діалогу призводила і до негативних стереотипів, пов’язаних із цією спільнотою. 

Документи і право на освіту 

Перше суттєве зрушення, яке принесла для ромської спільноти реформа з децентралізації влади, — документи. Місцеві ромські активісти та медіатори почали надавати допомогу з їх отримання. Цьому посприяли місцева влада та збільшений бюджет громади. Представники ромської спільноти отримали юридичні права в Україні як її повноцінні громадяни.

Із документами роми змогли віддавати своїх дітей до школи. Андрій Петренко, директор Корсунської НВК ЗОШ І-ІІ ступенів, говорить: раніше роми найчастіше не вступали до школи і її не закінчували. Нині ж із близько 200 дітей у школі, роми становлять більше третини. Це результат тривалої просвітницької роботи, коли місцеві активісти буквально ходили від дому до дому, розповідаючи ромським родинам про переваги навчання. Велику роль зіграли й ті місцеві роми, які закінчили школу і отримали вищу освіту. З одного боку, вони стали прикладом того, які можливості відкриває освіта, з іншого — як фахівці допомогли ромському населенню з отриманням паспортів та свідоцтв про народження. У результаті освіта  сформувалася як соціальна цінність для ромської спільноти.

Фото зі сторінки громади у соцмережі

Сьогодні у школі планують відкривати класи вирівнювання для тих дітей, які прийшли до неї у віці 8, 10, 12 років після отримання документів і відстають від однолітків за програмою. У звичайних класах разом зі всіма через різний рівень підготовки таким дітям навчатися важко. Через формування класів вирівнювання директор хоче спростити навчальний процес і для самих учнів, і для вчителів, для яких викликом стає адаптація до настільки різних за рівнем підготовки дітей у єдиному класі. 

Також у планах тут — вечірня школа для дорослих ромів на базі Корсунської ЗОШ: «Ми організуємо при школі такі вечірні класи на добровільній основі для всіх, хто хоче навчитися читати і писати, — коментує Андрій Петренко. — Якщо говорити про це так зі старшими, вони всі кажуть “Добре, будем ходити”. (...) Я думаю, що будуть учні».  

Що змінила децентралізація?

Чітке окреслення проблеми та шляхів її вирішення, в тому числі й через Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, якісне інформування та соціальна робота — завдяки всьому цьому ромське населення поступово стало більш юридично захищеним. Децентралізація дозволила спрямувати місцеві бюджети на потреби та реальні запити населення, зокрема й ромського.

Децентралізація також дала змогу сформувати окремі виконавчі підрозділи, які б змогли більш точково і точно вирішувати проблеми місцевих. Найперше — щодо розвитку національних спільнот та їхньої інтеграції у життя локальних громад. 

«Дуже важливо, щоб роми почували себе достойними членами своєї громади, — пояснює місцевий ромський медіатор Максим Джум. — Для цього важлива їхня спільна участь з іншими етносами у якійсь добрій справі, наприклад». Максим говорить: співпраця з місцевими органами влади — важливий фактор у цьому процесі. До прикладу, таким чином ромів залучають до соціальних заходів:  змагань, державних свят, урочистих подій або ж місцевого активізму. Під час свят роми мають можливість познайомити місцевих мешканців зі своєю культурою та кухнею. Це, своєю чергою, прибирає бар’єри упереджень. 

Фото з сайту громади

Тетяна Габінська, очільниця Управління культури виконкому Красносільської сільської ради, коментує: «Сьогодні маємо намір говорити про Службу у справах дітей, управління освіти, управління культури. Це саме ті структурні підрозділи, які забезпечують повноцінний розвиток представників ромської національності. Сьогодні створені всі умови, аби ми прийшли до них із нашими секціями, нашою студією. І з соціальною допомогою, яка надається в межах компетенцій».   

Фото: Лиманська агенція новин

«Одним із таких хороших прикладів був екосуботник, коли роми і не-роми очистили берег ставка і разом садили дерева. Тобто люди бачать, що ромам не байдужа та земля, та територія, на якій вони живуть», — ділиться Максим Джум. Таким чином тут формують єдину проактивну спільноту, зацікавлену у розвитку свого краю. 

Красносільська громада — приклад того, як місцеві ініціативи і просвітницька соціальна робота допомагають змінювати життя цілісної етнічної групи. У співпраці між населенням, активістами і владою тут вдається інтегрувати ромське населення у життя спільноти. У такий спосіб децентралізація допомагає долати суспільні стереотипи та інтегрувати представників різних національностей для побудови спільного майбутнього у громаді. 

Статтю підготовлено в межах проєкту Ради Європи «Захист національних меншин, включаючи Ромів, та мов меншин в Україні» і програми «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні».

Думки та позиції, викладені у публікації, не обов’язково відображають офіційну позицію Ради Європи.