Йосип Бабинець: чардаш на полотні
Цьогорічний – 27-й – День Незалежності України приніс в ужгородську родину Бабинців приємну і радісну новину. Її глава – Йосип Михайлович, якому через півроку виповниться 85, удостоєний високої державної нагороди.
Указом Президента України знаному закарпатському живописцю Йосипу Михайловичу Бабинцю присвоєно почесне звання заслуженого художника України. Хоча хто знає, якби життя повернулось трошки по-іншому, може б ми мали в його особі заслуженого артиста. Але на все Божа воля..., – йдеться у статті газети "Панорама" в номері від 20 вересня.
Народився майбутній митець 8 лютого 1934 року у мальовничому селі Зарічево на Перечинщині у роботящій сім’ї. Його батько, дбаючи про добробут родини, майже десятиліття «горбатився» на заробітках у Канаді. Тому добре знаючи ціну шматка хліба, бажав своєму єдиному сину щасливої і ситої долі. А оскільки у ті часи вчитель був шанованою і відносно матеріально забезпеченою особою, то батько закономірно хотів бачити сина «паном учителем». Але, як кажуть, людина передбачає, а Бог визначає. Тому Йосипові судилося стати вихованцем Ужгородського училища прикладного мистецтва (1948 – 1953 рр.), яке він по праву вважає своєю альма-матер, або матір’ю-годувальницею. Йосип Михайлович є одним з останніх із могікан, на чию долю випало щастя учитися і просто спілкуватися із корифеями закарпатської школи живопису – легендарними Ерделі, Бокшаєм, Петкі, Манайлом, Кондратовичем, Шолтесом… Проте у долі молодого митця раптом виникло ще одне серйозне захоплення – танцями, яке мало не змінило його життєвий вектор. Про серйозність його нового захоплення свідчать роки навчання у Київському училищі хореографії (1953 – 1955 рр.), роботи артистом танцювальної групи знаменитого заслуженого Закарпатського народного хору (1958 – 1961 рр.).
Ставши студентом престижного Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури ім.Репіна, спеціальність «Мистецтвознавство», із танцями довелося «зав’язати». Проте як колись його кликала-манила сцена і театр, так згодом майбутнього мистецтвознавця і художника приваблювали музеї і галереї, де експонувалися мистецькі шедеври світового рівня. І, звичайно, найперше це відомий «Ермітаж» з його святая-святих – «запасниками», потрапити куди можна вважати за щастя і посмішку долі.
Мистецька кар’єра Йосипа Михайловича складалася досить вдало. Працював художником-оформлювачем у Художфонді, відповідальним секретарем Закарпатської організації Спілки художників України, головним художником та диригентом художньо-виробничого комбінату, головним експертом виставкового комплексу «ІНФО».
Після вступу до Національної спілки художників у 1985 році Йосип Бабинець цілком віддає себе художній творчості, експериментує, виробляє власний мистецький почерк. Саме природа стає тою художницькою академією навчання, у якій не закінчується ніколи.
Незважаючи на особисту скромність, Йосип Михайлович давно у числі кращих митців закарпатської школи живопису, роботи яких користуються незмінним інте-ресом в українського та зарубіжного глядача. У 2008 році за твір «Мальовнича осінь» Йосип Бабинець став лауреатом обласної мистецької премії імені своїх учителів і наставників Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі, світлі спомини про яких проніс через усе своє, насичене подіями, життя.
Попри поважний вік, у майстерні Йосипа Бабинця щодня нуртує робота. Вправний пензель маестро філігранно виписує свій чардаш на полотні, з якого з кожним мазком все потужніше лунає зрима, але чутна не кожному потужна музика – ода рідній землі, батьківському краю, його мальовничим красотам. У такий спосіб новоспечений заслужений художник України складає свою синівську вдячність батькам, рідним, вчителям, друзям, усім, завдяки кому він здійнявся на високу мистецьку орбіту і здобув заслужене визнання. Нинішній стан душі митця можна охарактеризувати одним словом – окрилення! А тому, переконані, найкращі полотна художника Бабинця ще попереду. Натхнення Вам, маестро!
Раніше повідомлялось про виставку полотен батька і сина Свалявчиків.
Слідкуйте за новинами інтернет-видання "PMG.ua" у Viber та Facebook.