На Закарпатті збувається пророцтво відомого американця

Синє небо, синій вир, сині гори, Синевир! – проїжджаючи Міжгірщиною, у підсвідомості самі по собі римуються поетичні рядки, а душа проситься у політ.

Свого часу, вражений красотами Закарпаття, відомий американський художник і письменник Роквел Кент напророчив Срібній Землі щорічне народження художника, поета чи артиста, кожного з яких чекає щаслива доля. І пророцтва знаменитого американця дедалі частіше збуваються! Ось хоча б на прикладі співця Верховини на полотні і в дереві, самородка із Синього Виру, заслуженого художника України Василя Шиндри.

З’явився він на білий світ у мальовничому селі Синевир, який зусібіч обступили високі гори. У працелюбній багатодітній родині – мав трьох сестер і брата – народився передостаннім. Оскільки батько – лісничий плекав і доглядав зелене золото Карпат, то і жили у так званому кордонному будинку посеред лісу. Знамениті художники дуже полюбляли тутешню фактуру, тож часто гуртом і поодинці навідувалися у ці краї у пошуках натхнення. Бокшай, Шолтес, Кашшай почувалися у цих горах мов риба у воді, милувалися довколишніми краєвидами і закарбовували їх на своїх полотнах. Ці шедеври згодом принесли їм світову славу.

Василь Шиндра почав малювати відколи себе тямить. Коли навчався у початкових класах, у гості до школярів на запрошення вчительки з етюдником завітав сам Йосип Бокшай.

Переглянувши учнівські малюнки, поспілкувавшись із юними даруваннями, Йосип Йосипович особливо тепло відгукнувся про доробок Василька Шиндри, побачивши у ньому неабиякий потенціал. Відтоді, – скромно зізнається художник, – незримий бокшаївський янгол-натхненник і охоронець незримо, але відчутно витає над моїм мольбертом. До шліфування самородка із Верховини доклав руку і незабутній художник-педагог з Ужгорода Золтан Баконій.

Відтак було Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва, роки роботи у Закарпатському художньо-оформлювальному комбінаті і постійне мистецьке самовдосконалення… Пленери, виставки, спілкування з колегами. Став членом потужного Об’єднання професійних художників Закарпаття, деякий час очолював його. А у 2006 році ініціював створення спілки художників «Карпатські кольори», якою колеги довіряють йому керувати донині. Мета їх спільної діяльності гранично проста і зрозуміла – дбати про збереження і розквіт мистецтва рідного краю у будь-який доступний спосіб. І цю думку керівника «Карпатських кольорів» поділяють його талановиті колеги Іван Вегеш, Василь Сенько, Михайло Кінч…

Василь Шиндра з гордістю заявляє, що його кумиром у закарпатській школі образотворення є Золтан Шолтес, якого він не тільки бачить, а й відчуває. Син Золтана Івановича, народний художник України Степан Шолтес з вдячністю за пам’ять про батька наголошує: «Василь Шиндра – митець, який створив себе сам. Глибоко пропустивши через своє єство творчість Бокшая, Шолтеса, Герца та інших світочів закарпатського малярства, Шиндра виробив власний стиль, колористику, оригінальне письмо. А тому його творчість заслуговує і на увагу, і на повагу!»

Ще один іменитий колега і товариш нашого героя народний художник України Василь Свалявчик каже: «Василь Шиндра творчу енергію черпає в сині небес та вирі карпатської краси».

Одне з останніх колоритних полотен заслуженого художника України Василя Шиндри зветься «Сінокіс». А сінокіс у горах зрідні жнивам у долині. Ось так і в людській долі очікувано, але завжди неждано-негадано наступає час ювілейних жнив. Василю Васильовичу – 60! Тож бажаємо йому щедрого пензля і буяння фарб – у житті і на полотні!

Нагадаємо, свого часу  Василь Шиндра їздив до Києва, щоб зобразити героїчний дух українців під час Революції Гідності.